Лекції Д-У

Тема 1. Теоретичні засади державного управління

1. Сутність, суб’єкти і об’єкти державного управління.

2. Цілі і принципи державного управління.

3. Теорії і школи управління.

4. Функції державного управління.

5. Методи державного управління.

Державне управління — цілеспрямований, організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Специфіка державного управління як виду управління полягає в тому, що воно:

опирається на владу, здатну до примусу;

поширює свій впив на все суспільство;

• діє системно.

Основні специфічні риси державного управління:

організовуюча діяльність;

наявність суб’єкта управління;

державно-владні відносини між суб’єктом і об’єктом;

здійснюється у межах чинного законодавства;

жоден орган державної влади не визначає самостійно основні цілі свого існування та діяльності;

цілі та функції державного управління адекватні цілям функціям держави;

державні органи формуються на підставі законодавчих актів.

Мета державного управління — відображення потреб та інтересів суспільства.    Ціль — визначення пріоритетів у державному управлінні.

Цілі державного управління мають відповідати таким вимогам і бути:

об’єктивно зумовленими та обґрунтованими;

соціально мотивованими;

системно організованими;

забезпеченими в ресурсному відношенні;

науково обґрунтованими.

Основні види цілей:

за джерелом виникнення та змістом (суспільно-політичні, соціальні, економічні, духовні);

за конкретними діями (організаційні, виробничі, інформаційні, роз’яснюючі);

за часом (стратегічні, тактичні, оперативні).

Принципи державного управління — це закономірності, відносини, взаємозв’язки, керівні засади, на яких ґрунтуються його організація та здійснення та які можуть бути сформульовані в певні правила.

Принципи державного управління:                      

1) загальносистемні принципи

об’єктивності;

демократизму;

правової впорядкованості;

публічності;

поєднання централізації і децентралізації;

2) структурні принципи

структурно-цільові;

структурно-функціональні;

структурно-організаційні;

структурно-процесуальні;

3) спеціалізовані принципи

державної служби;

роботи з персоналом управління;

інформаційного забезпечення;

діяльності органу виконавчої влади;

прийняття управлінських рішень.

За критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції державного управління поділяються на:

загальні (планування, організація, контроль, мотивація, аналіз, облік, робота з персоналом);

спеціальні (економічні, соціальні, культурно-освітні, політико-адміністративні)

Залежно від спрямованості й місця впливу функції державного управління поділяються на:

внутрішні

зовнішні

Механізми державного управління — практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей.

Механізми державного управління:

політичні;

організаційні;

економічні;

соціальні;

правові тощо.

Методи державного управління — способи владного впливу державних органів на процеси суспільного і державного розвитку, на діяльність державних структур і конкретних посадових осіб.

Методи державного управління:

морально-етичні;

соціально-політичні;

економічні;

адміністративні.

Методи державного управління виділяють прямого та непрямого адміністративного впливу.

Тема 2. Державна влада в Україні

 

1. Сутність і форми державної влади

2. Інститут Президента і державне управління

3. Верховна Рада в системі органів державного управління

4. Сутність і характеристика виконавчої влади

5. Судова влада в Україні

 

1. Сутність і форми державної влади

 Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Державна влада – це вид публічної політичної влади.

Структура публічної влади:

1) Система органів державної влади

2) Система органів влади АРК

3) Система органів місцевого самоврядування.

Органи державної влади – це складова частина державного апарату. Вони класифікуються:

-         За функціями здійснення влади

Законодавчі

Виконавчі

Судові

-         За способом формування

Виборні

Призначувальні

-         За територією на яку поширюється юрисдикція:

Загальнодержавні

Місцеві

-         За часом дії

Постійно діючі

Тимчасові

-         За складом

Колегіальні

Одноособові

-         За характером повноважень

Загальної компетенції

Спеціальної компетенції

-         За правовими формами діяльності

Правотворчі

Правозастосовні

Правоохоронні

Контрольно-наглядові

Державні органи, які не належать до жодної з основних гілок влади:

| Президент у напівпрезидентській республіці

| Прокуратура

| Рахункова палата

| Виборчі комісії

 

2. Інститут Президента і державне управління

 Президент України – глава держави, і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини.

Президент України обирається на 5 років, і має право займати посаду підряд 2 рази.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Згідно зі ст. 106 Конституції України  повноваження Президента:

  1)забезпечує державну незалежність,  національну  безпеку  і правонаступництво держави;

  2) звертається з посланнями  до  народу  та  із  щорічними  і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і

  3) приймає  рішення  про  визнання  іноземних  держав;

  4) призначає та  звільняє  глав  дипломатичних  представництв України в  інших державах і при міжнародних  організаціях;  приймає вірчі і відкличні грамоти  дипломатичних  представників  іноземних держав;

  5) призначає позачергові вибори до Верховної Ради  України  у строки, встановлені цією Конституцією;

6) призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра  України;  припиняє повноваження Прем’єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

  7) призначає за згодою  Верховної  Ради  України  на  посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

  8)  призначає  половину  складу  Ради  Національного   банку України;

  9) призначає половину складу  Національної  ради  України  з

питань телебачення і радіомовлення;

  10) призначає  на  посади  та  звільняє  з  посад  за  згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного  комітету  України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного  комітету телебачення і радіомовлення України;

  11) та інші.

     Правовими формами реалізації компетенції Президента України є укази та розпорядження.

     Повноваження Президента України припиняється достроково у разі:

ü Відставки

ü Неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я

ü Усунення з поста в порядку імпічменту

ü Смерті.

Діяльність Президента України забезпечують дорадчі, консультативні і допоміжні інституції. Основні з них – Рада національної безпеки і оборони України та Секретаріат Президента.

 

3. Верховна Рада в системі органів державного управління

      Верховна Рада України — єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п’ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на чотири роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Відповідно до закону «Про вибори народних депутатів України», депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів:

ü досяг двадцяти одного року;

ü має право голосу;

ü проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

      ВРУ – єдиний орган законодавчої влади, що уповноважений приймати закони.

      До повноважень та завдань ВРУ належать:

1)внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;

2)призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3)прийняття законів;

4)затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; 5)контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

6)визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

7)призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8)оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

9)усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

10)призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

11) та інші.

      У своїй діяльності Верховна Рада України керується Конституцією України, Законами України, Регламентом Верховної Ради України (який приймається відповідним законом), Законом про вибори народних депутатів, а також міжнародними Актами.

      Законодавчий процес – нормативно-регламентована сукупність послідовно-здійснюваних дій, щодо розроблення, прийняття законів, та інших законодавчих актів та їх оприлюднення.

      Акти ВР – правові форми реалізації і компетенції ВР. До них належать: закони, постанови, заяви та звернення.

      Комітети і комісії ВР України – органи ВР, основний елемент структури парламенту, здійснюють законопроектну роботу.

 

4. Сутність і характеристика виконавчої влади

      Органи виконавчої влади – це організація, яка є частиною державного апарату, має певну компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності, утворюється у порядку встановленому законом, або іншим правовим актом; володіє певними методами роботи, наділена повноваженнями виступати за дорученням держави і покликана у порядку виконавчої діяльності здійснювати керівництво економікою, соціально-культурним будівництвом, та адміністративно-політичною діяльністю.

      Залежно від того, який обсяг і характер компетенції мають органи виконавчої влади, вони поділяються на:

-         органи загальної компетенції

-         галузевої компетенції

-         спеціальної компетенції

-         органи предметної компетенції.

      Залежно від порядку вирішення підвідомчих питань, органи виконавчої влади:

ü єдиноначальні

ü колегіальні.

      Залежно від предмета спрямованості компетенції органи виконавчої влади:

| органи управління господарським виробництвом, економікою та сферою соціального обслуговування;

| органи соціальним розвитком і культурою;

| органи управління в адміністративно політичній сфері;

| органи міжгалузевого управління, які здійснюють функції ціноутворення, статистики, фінансового регулювання, стандартизації, сертифікації.

      Кабінет Міністрів України — відповідно до Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри.

 

5. Судова влада в Україні

      Судова влада – це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів, з метою впливу на поведінку суб’єктів права, та суспільних відносин.

      Головне призначення судової влади – це вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли в суспільстві.

      Судова влада функціонує на засадах:

ü незалежності

ü самостійності

ü відокремленості

ü виключності

ü під законності.

      Судова система – це сукупність всіх судів, які об’єднані у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями організації, та функціонування, побудована на принципі територіальності та спеціалізації і ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

Види судів:

конституційний суд

суди загальної юрисдикції.

      Система судів загальної юрисдикції складається з загальних і спеціалізованих судів окремих юрисдикцій.

      Загальні суди – це місцеві суди ( району, району у місті, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів ), апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, військові суди регіонів, апеляційний суд ВМС України, Апеляційний суд України.

      Спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Ці суди окремо становлять підсистему, що входить до системи судів загальної юрисдикції.

      Верхо́вний Суд Украї́ни — є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Тема 3.   Система органів виконавчої влади

1. Кабінет Міністрів України в системі органів виконавчої влади



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст