Історія нашого села починається у 1409 році

В перше село згадується у 1409 році – пов’язано з фактом крадіжки костринським старостою та його волоським спільником, череди свиней із села Чертежне, що нині в Східній Словаччині. У той час село входило до Австро-Угорщини і належало невицькій замковій домінії Другетів, які панували в країпонад 300 років. А наше село перейшло до Другетів у 15 столітті. Другети мали відношення до села. За Водов вони гуляли і тому зараз гора називається Княгиниця, а урочище Ославка(ославляти.)В історичних джерелах назва передавалася порізному:

«Zагісhоv»,»Zагісhа», „Cагісhа», „ Drugethasa», (Другетова хата.) Село умовно поділяється на 11 частин, кожна з яких має свою народну назву: Завода, Старесело, Мончул, Потук, Валькувня, Мочирь, Валило, Голиця, Грвбля, Волосув, Гондова загорда. Свої назви мають ліси та урощища, що оточують село: Ховп, Замлиня, Свуніжов, Кичера, Заникув, Ледове, Данилув, Макарки, Морозув, Колонний потук, Загурченик, Дверник, Ославка, Лази, Ровінь, Пуд червеним берегом. У 1672 році була велика повінь, яка знищила село. Вода прибула в ночі, кричали люди, ревіла худоба, по річці пливли цілі маленькі хатинки. За переказами повінь знесла ідерев’яну церкву. І тільки, як згадка про цю подію стоїть на околиці Зарічева хрест, а одну з вулиць, на території якої знаходилось давнє Зарічево і досі називають Старе село. Люди, які врятувались переселились на гористі місця — Волосув, Голицю, Грабля їх називали — найденики. Зарічівці жили бідно. Вирощували овес, жито, кукурудзу, пшеницю. Пшеничний хліб на столі був тільки на свята. Часто залишались без врожаю, бо під час дощів р. Уж виходила з берегів і заливала поля. Щоб прогодувати сім’ю і купити землі, багато зарічівців виїжджало на заробітки в чеські землі, або емігрували в Бельгію, Австралію, країни Латинської Америки. В кінці 1893 року була відкрита залізнична лінія Ужгород–Великий Березний, яка пролягала через Зарічево. Жили зарічовці в в дерев’яних хатах вкритих соломою або шинглою. В 19-20 ст. хата була трикамерна, напівкурна, дим йшов всіни і на пуд (горище). Завдяки такій консервації усього даху солому не точили миші, добре зберігалась квасоля і цибуля. В хатах було чисто, бо стіни часто білили, а підлогу мастили глиною. Скатертини, подушки були пошиті з домотканого полотна, але завжди вишиті. Біля хат завжди росли квіти. Перша хата з вальок(саману) була збудована в 1910 році Ганною Чиліпка, тому її називали Мурничка. Одяг і взуття робили вдома. Взуття – з шкіри тварин, одяг – з лляного і конопляного домотканого полотна, яке ткали на кроснах. З вовни овець виготовляли верхній одяг – гуню. Одяг прикрашали вишивкою. Такий одяг і взуття були гігієнічними, сприялизбереженню і зміцненню здоров’я.

  Населення по переписам 2001 року налічує 2296 людей.

Поштовий індекс — 89212.

Телефонний код «42».Село занимать площу 32,81 км²

Сільський голова —  Магада Іван Юрійович

Секретар ради — Магада Валентина Іванівна

Історія Зарічівської школи

Першим директором Зарічівської восьмирічної школи став — Гутич В.Ю. — «Відмінник народної освіти», нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Працював у нашій школі з січня 1945 року до 1958 року. Досвідчений педагог,хороший організатор, проводив велику громадську роботу. З 11 січня організував вечірню школу сільської молоді в Зарічеві, та вечірню школу по ліквідації неписьменності та малописьменності. Всі 36 письменних та 51 малописьменних були охоплені навчанням,вчителі під керівництвом директора збирали людей групами по хатах і так учили грамоти.З 1945 по 1954 р. — завучує в Зарічівській школі Глуханич А.І., з 1954 по 1957рр. — стає завучем Білокриницька Надія Нечипорівна, яка приїхала зі Сходу України, з 1957 р. обраний заступником Балега М.Г..З 1958 по 1959 рр. директорує Марченко Б.Г., з1959 по 1962 рр. Козуб М.А., у 1962 Герич Ю.Ю.,(на тимчасовому призначенні), з1963 по 1964рр. Дутка І.М., зі 964 року по 1967 рік обраний директором Ковач В.В., після нього займає посаду директора Ворожильчак А.А.З 1970 року директором школи працює, наш односельчанин Малош Й.І., 3 1970 року заступником стає — Ситар Т.І., З 1984 по»987 рр. директорує- Бичка В.М. З 31 жовтня 1987 року директором школи стає Ситар Т.І., з 1993 по 2003 рік завучем працює Сорока А.І.3 31 серпня 2003 р. займає посаду директора школи Сорока Алла Гванівна, яка працює і по цей час, заступником ЗарічівськоїЗ ОШ обрана Кутчак Магдалина Іванівна.Учні школи приймають участь у предметних районних і обласних олімпідах, МАН, конкурсах з науково-дослідницької роботи, в експедиціях «Краса і біль України», Історія міст і сіл України», спортивних змаганнях, оглядах агітбригад та художньої самодіяльності. При школі діє танцювальний ансамбль «Зоряночка», вокальний ансамбль, спортивно-танцювальнийгурт подружки.