Збереження природи стало актуальним у наш час

Збереження природи стало актуальним у наш час — епоху інформаційного буму, шаленого розвитку науково-технічного прогресу, атомної ери.

Жак Кусто відзначав, що раніше природа лякала людину, а тепер людина стала загрозою для природи. Розвиток цивілізації досяг значення планетарної біохімічної сили.Зараз немає жодного місця на планеті, якого б не торкнулась рука людини.

«Маленький » Чорнобиль.

Саме так називають поміж собою наші екологи ділянку лісу, що знаходиться біля села Джурина Шаргородського району. Адже тут на кількаметровій глибині в бетонних бункерах поховані отрутохімікати – заборонені інсектициди і пестициди, які звозили з усієї України ще за часів СРСР. Отрутомогильника такого розміру немає ні в Європі, ні в СНД.

Чому я вибрав саме цю тему? Напевне тому , що саме з Джурина походить моє «коріння» по маминій лінії. Мої діди-прадіди жили на джуринській землі! У мене живе у Джурині велика родина і мені не байдуже, що там і як там!!!!!

Фахівці стверджують, що за кількістю пестицидів Джуринський отрутомогильник не має собі рівних не те що в Україні, а навіть у країнах Європи. Адже більшість зі складованих там речовин — це стійкі органічні забруднювачі, що належать до групи сильнодіючих отрут. Якщо вірити супровідним документам, то лише дихлордифенілтрихлорметилметану (в народі більше відомого як дуст) там накопичено близько 465 тонн, гексахлорану — понад 200 тонн, а також 7 тонн речовин, які вміщують ртуть та миш’як. Страшно навіть уявити, що було б з довкіллям, якби вся оця пекельна суміш «роз’їла» стінки сховища і потрапила до водоносних горизонтів. Втім, як то кажуть, не факт, що цього не трапилось. Адже проектна документація на отрутомогильник відсутня, спостереження за його впливом на довкілля в поєднанні з постійним моніторингом підземних вод майже не проводилась. Не кажучи про те, що об’єкт не охоронявся, а огорожу було пошкоджено. Досі нібито все гаразд, але де гарантія, що за стільки років в бетонних стінках не утворились тріщини, через які отрутохімікати можуть поступово виходити назовні.

Звісно, про Джуринський отрутомогильник знала і влада, і екологи, і громадські організації. Однак, коли мова заходила про гроші, які потрібно було затратити на його ліквідацію, то всі безпорадно розводили руками.Відбувся відповідний тендер, який виграла одна із київських фірм, котра має досвід роботи із непридатними отрутохімікатами, знешкодження Джуринського отрутомогильника розпочалось. Зокрема, було розкопано кілька бункерів глибиною понад два з половиною метри, де вперемішку із землею і зберігались непридатні пестициди.

Тут можна працювати лише рано-вранці та пізно увечері, о десятій годині так починає припікати, що люди у своїх прорезинених костюмах хімічного захисту та респіраторах не витримують спеки. І їх не знімеш, оскільки під дією сонця небезпечні хімічні речовини також починають активно випаровуватись, що працювати просто неможливо. Однак навіть в таких умовах вже вибрано 595 тонн хімікатів. Всі вони спаковані у спеціальні мішки. Крім цього, в герметичні бочки зібрано більше 13 тонн високотоксичної рідини.

Загалом, очистити отрутомогильник від небезпечного вмісту заплановано, однак погода може внести свої корективи в роботу. Якщо так і надалі пряжитиме сонце, то процес може затягнутись. Однак існує й інша причина.

На папері непридатних пестицидів маємо понад тисячу тонн, а насправді отруйної маси може бути майже вдвічі більше. За ці роки все ж перемішалось: земля, якою було пересипано отрутохімікати, дерев’яна та залізна тара. Вся ця «хімія» вступила в реакцію між собою. Відтак, в багатьох випадках утворилась така «каша», яку просто не можна викопати вручну. Тому будемо залучати техніку. До кінця року, плануємо зібрати й вивезти за межі Вінниччини близько тисячі тонн пестицидів, однак на це потрібні додаткові кошти, так що знову звертатимемось по допомогу як до профільного Міністерства, так і місцевої обласної влади.

Вміст Джуринського отрутомогильтника буде відправлено морем з Одеси до країн Західної Європи на утилізацію. Однак певна кількість його надійде також до екваторіальної Африки, де отрутохімікати використовуватимуть в боротьбі з малярійними комарами. Стосовно ж самої території могильника, то її заплановано рекультивувати і засадити лісом. Звісно, на це також потрібні гроші, хоча й значно менші, аніж на ліквідацію «другого Чорнобиля».

Ми багато і часто говоримо про красу довкілля. Нас справді вражають своєю безмежністю й величчю неозорі простори Землі, гори, що ніби вросли у блакить неба, казкові ліси. Все це сприймається нами як належне: як повітря, як сонце. Ми навіть не припускаємо думки, що раптом все це може зникнути, стати отруєним для всього живого… Якась страшна помилка, недогляд — і все зникне! Але мова йде не тільки про грізні катастрофи на зразок Чорнобиля, а й про варварське ставлення нас самих.

Прокиньтесь, люди!

Опам’ятайтесь, люди! Земля жива кричить од болю!

Рятуйте Землю.

Планету. Зону. Землі не буде, і нас не буде!

Сьогодні ці тривожні рядки звучать для кожного з нас як сполох, як заклик, як наказ і нинішнім поколінням, і майбутнім, і всьому людству.

Зупинись, людино! Не роби боляче ні тварині, ні стеблині. Ти ж володар їх, а вони такі безпомічні. І хіба тільки володар? Будь господарем! Не губи краси. Помічай її, бо краса — така сила, без якої не може бути справжнього життя.