1 билет

1)

Економічна думка та господарство країн Стародавнього Сходу

Єгипет: Господарство — державне і централізоване. Багатство не визначало становищ людини в сусп. (лише якщо обіймала посаду). Головним в госп. — землеробство, де застосовувалась зрошувальна система. Землю обробляли мотикою. Ремесло — невеликі ремісничі майстерні в містах та великі держ. майстерні (вигот-я скляних виробів,текстильних, обробка продуктів харч). В ремісництві — камінь, бронзу, золото, і на прикінці залізо. Спочатку рабів використовували як слуг, але згодом почали ще використовувати у виробництві матеріальних благ. Мірою вартості виступає зерно (функції грошей — загального еквівалента ще не було). У 4 тис до н. е у Єгипті утвор. деспотична, рабові-ка держава з бюрократичною ієрархією управління, представлена великим чиновницьким апаратом внаслідок цього утвор. велика кількість писемних джерел(біографії, переписи, закони,інструкції) «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара» (XXII ст. до н.е.), поради батька синові, підкреслюється важливість і корисність централізованої влади та контролю за виробництвом і розподілом. А для цього правитель повинен був дбати про матеріальне заохочення чиновників та жерців. “Повчання Ахтоя, сина Дауфа, своєму синові Піоні» — поради молодим людям, які мріють зробити кар’єру, прославлються мудрі правителі , наводяться правила поведінки з оточуючими.«Повчання фараона Аменепхета своєму сину» — варіанти взаємодії фараона з підлеглими, всі підлеглі є рабами фараона і що вони не заслуговують на довіру. «Речення Іпусера» (XVIII ст. до и.е,) і «Пророцтво Нефертіті» (XV ст. до н.е.)необхідність відродження деспотично-бюрократичного механізму і повернення до системи трудових повинностей для будівництва пірамід та іригаційних систем.Месопотамія: між двома річками -Тигр і Євфрат.. 1)надзвичайна родючість ґрунтів- землеробство; 2) центр Близького Сходу, що забезпечувало провідну роль у розвитку міжнародної торгівлі; 3)природні ресурси [глина, поклади металів(олово,залізо)],що сприяло розвитку різних ремесел.Процес розподілу первісного суспільства та виникнення суспільств ранніх цивілізацій: Шумер (високопродуктивне с/г, цивілізаця міст, глиняні таблички). Найбільш розвинені ремесла: гончарне, різьблення по каменю, ювелірне виробництво. Форми землеволодіння: царські, територіальних громад , індивідуальне. Існував фонд храмової землі. Госп мало централізований характер, але заохочувалось общинно приватний сектор. Раби мало використовувались, в основному на будівництві. Економ думка «Закони Ешнуни»1.Ціни на товари 2.Мат відповідальність робітників 3.срібло — осн товарним еквівалентом 4. Ціни на товари повязувались з рівнем орендної плати ,«Закони Ліпідіштара» регламентація орендних відносин та ін..

«Закони Хамурапі» свідчать про розвинутість екон-х товарно-грош-х відносин. Вільні громадяни мали повне право розпорядження своїм майном, землею. Обмежувалося лихварство та боргове рабство. передбачали норми грошової винагороди найманим робітникам, форми і строки найму (10— 20 років). визнавали приватн. власн., проте Закони спрямовані на гальмування розвитку і зростання ролі держави, формування традиційних підвалин східного суспільства та його соціальної стабільності. Індія: знаряддя з міді та бронзи, з каменю. Жителі займались землеробством, але при цьому досить прості знаряддя праці: мотика, плуг. Вирощували: ячмінь, пшениця. Не існувало складних зрошувальних систем. Розвинуте ремесло, високого рівня будів-не мистецтво, мистецтво взагалі. Ремісники добре обробляли метали але при цьому не знали заліза. Писемність складалася з малюнків (піктограм) Використовували десятинну систему обрахування.

Економічна думка була оповита релігійною оболонкою. Економічні проблеми окремо не досліджувалися, а лише у зв’язку з вирішенням соц та політ завдань. «Рігведа». засвідчує існування рабовласницьких відносин. концепція станової ієрархії та кастової визначеності професійних занять. Найвідомішими книжками є «Закони Ману, «Артхашастра.«Закони Ману»1. три касти(брахмани, кшатрії і вайшії); 2. жертвоприношення та даріння майна богам 3. Ідеалом вважалась самостійність та економ. незалежність. 4. трактування понять «власність» та «володіння», приділяється увага охороні приватної власності

Меркантилі́зм (фр. торговець) — в шир розумінні — переважання матеріальних, фін-х інтересів над усіма іншими. В вузьк— торгова та фінансова політика абсолютистських держав 16-18 ст. та відповідна ідеологія. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. І це було зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал.предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. 

Бенефіціар — особи які отримували податкові пільги, привілеї, у зх. Европі – земельну власність від короля або великого землевласника за виконання придворних адміністративних обовязків. У разі смерті бенефіцій або передавали його спадкоємцям, або повертали власникові.

Рядовичі – 1. У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору з паном. 2. У 14 – 17 ст. – члени торговельних кооперацій, власники лавок у торговельних рядах, жителі торгово-ремісничих поселень.

Неолітична революція —історичний період переходу в епоху неоліту від привласн-го до відтворюв-го типу госп-ва, пов’язаного із зародженням скотарства, тваринництва, землеробства. дала поштовх для виникнення міських поселень, ремесел, писемності і рац-х знань.

1. Хрематистика-Аристотель. Хрематистика (от др.-греч. обогащение) -Аристотель обозначал науку об обогащении, искусство накапливать деньги, иимущество, накопление богатства как самоцель, как сверхзадача, как поклонение прибыли. Аристотель противопоставлял хрематистику и экономику как целенаправленную деятельность по созданию благ, необходимых для естественных потребностей человека. 

2. мануфактури в україні – кріпацькі змішані, купецькі які розвинулися у централізовані форми . Розвиток дрібного виробництва в містах і селах сприяв виникненню мануфактур. Початок мануфактурного періоду в Україні в історико-економічній літературі датується порізному: від XVI ст. до другої половини XVIII ст. Найбільш переконливою є точка зору, що мануфактурне виробництво в Україні пройшло дві стадії— нижчу, яка характеризувалася розвитком початкових форм мануфактур, і вищу, коли почали панувати великі централізовані мануфактури.

3. Заміна ренти ….. комутація. У XIV-XV ст. відбулися зміни в аграрних відносинах та організації с/г, що мали значення аграрного перевороту. Серед яких комутація земельної ренти — заміна відробіткової та натуральної ренти фіксованою грошовою (цензом). Цензова система при розширенні виробництва в господарстві селянина і зростанні цін на сільськогосподарську продукцію забезпечувала збільшення доходів і виробничих витрат. Заміна феодальних повинностей фіксованими платежами;

2)

Економічні причини розквіту та занепаду:

Існує багато економічних та інших причин, які зумовили розквіт античного Риму: Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню культурну спадщину; існування правової системи, республіканського устрою, сильної держави, які гарантували права і свободи значної частини населення; освіта та наука, римляни були найосвіченішими людьми тогочасної доби; експлуатація рабської сили, що сприяло вивільненню певної частини людей від важкої праці і заняттям їх наукою, освітою, мистецтвом, літературою, поезією. У III – IV ст. н. е. господарство Стародавнього Риму починає занепадати.  Причини кризи: загострення внутрішніх суперечностей та конфліктів; вичерпаність рабовласницької система господарювання; масові повстання рабів; зниження продуктивності праці рабів; гальмування подальшого технічного прогресу; витіснення з господарського життя дрібних власників; велика кількість паразитуючих елементів з вільного населення, що вимагало додаткових витрат держави і, як наслідок, посилення податкового пресу; зменшення площ оброблюваних земель; нерентабельність вілл та латифундій; екстенсивні форми ведення господарства; зростання значення невеликих господарств; занепад ремесел і торгівлі; крах завойовницької політики Риму; натиск варварів. Стародавні римляни залишили людству величезну спадщину, якою уміло скористалися перш за все європейські народи. На руїнах Стародавнього Риму виросла згодом європейська християнська цивілізація.

Га́нза (Ганзейська унія) — унія вільних німецьких «ганзейських міст» на чолі з Любеком та торгових гільдій, яка підтримувала і захищала торгівлю від феодалів і піратів у Пн Європі у 14—17 ст.

Згодом утворився торговельний союз приморських міст під назвою Ганза ( об’єднання, спілка). Купці союзу мали ряд привілеїв. У них на ярмарках ніхто не мав права конфіскувати товари за борг, арештувати за злочини, вчинені в інших місцевостях. Купець не відповідав за своїх компаньйонів. Влада не могла розпоряджатися майном купця, який помер на ярмарку.

Цехи — спорадична форма організації дрібних екон-о самостійних виробників — населення міст доби середньовіччя, які здобули права автономії. 1) професійна організація ремісників у містах; примусово об’єднували ремісників однієї або кількох споріднених спеціальностей; забезпечували виключне право виробництва у певному місті і захищали його інтереси; 2) виробничий підрозділ промислового підприємства.

Привласнююче господарство — перша в історії форма господар-я, коли люди споживали готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини таплоди, рибалили. господарство з переважною економічною роллю полювання, збирання і рибальства, що відповідає найдавнішій стадії господарсько-культурної історії людства. «Присвоює» ця стадія називається досить умовно, тому що діяльність мисливців, збирачів і рибалок не обмежується простим привласненням, а включає ряд досить складних моментів як в організації праці, так і в переробці продукції, що вимагає різноманітних технічних навичок.

Меркантилі́сти (фр.  торговець) —представники течії меркантилізму. Мислення меркантилістів значно відрізняється від економічних поглядів античного світу. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. І це було зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал. Отже, предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. 

1. ОБГОРОДЖУВАННЯ - форма позбавлення селян прав на власність або користування землею в Англії у XII-XIX ст.;

полягало у збільшенні земельних ділянок одного власника шляхом відбирання частини общинних земель;

такі території обгороджували і призначали для випасання овець; о. позбавляло незаможних селян землі й праці, змушувало їх шукати роботи у промисловості;

відіграло велику роль у формуванні капіталізму.

2. Хань фей – леггізм

Легізм — це вчення школи законників, в якому розкривається етико-політична концепція про управління людиною, суспільством і державою. Засновником школи вважається Гуань Чжун , хоча найбільший внесок у розробку доктрини цієї школи внесли Шан Ян (і Хань Фей.

3.Мануфактура.

Генеза індустріальної цивілізації пов’язана з розвитком ману факт-го вир-ва. Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована) та централізована.

3) Ало́д — індивідуально-сімейна земельна власність у варварських королівствах та ранньофеодальних державах Західної Європи. Володіння «алодом» (на відміну від бенефіції, феоду) не було пов’язане з виконанням феодальної служби і повинностей.

Біржа -. Організований торгівельний майданчик, На якому відбувається гуртова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді стандартизованих біржових угод Домен - володіння короля або якого-небудь феодала в Середні століття. включав різні населені пунктиукріплення, земельні ділянки, пасовища та ліси. Свої домени були у герцогівграфівбаронів й інших феодалів. Домен короля міг і не бути найбільшим феодальним володінням у країні.

1. Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій

Осьовим часом, коли в людській цивілізації відбувся “первинний вибух”, що породив Новий час, К. Ясперс називає період VІІІ-ІІ ст. до н.е. Цитуючи К. Ясперса, слід зазначити, що “ нове, що виникло (в епоху “осьового часу”) у трьох згаданих культурах, зводиться до того,що людина усвідомлює буття в цілому, саму себе і свої межі. У цей час жили в Китаї Конфуцій та Лао Цзи, в Індії виникли Упанішади, жив Будда, у Греції – Парменід, Геракліт, Платон. У філософії Індії та Китаю були розглянуті всі можливості філософського осмислення дійсності, аж до скептицизму, матеріалізму, софістики та нігілізму…Усе те, що пов’язане з цими іменами, виникло майже одночасно, протягом небагатьох століть у Китаї, Індії на Заході незалежно одне від одного”. Характеристика Східної цивілізації в осьовий час викладена в працях Конфуція, Каутілья (праця “Артхашастра”), в ідеях колективного економічного трактату “Гуань Цзи”, Лао Цзи (Лао Цзи – один з учителів даосизму). Даосизм керується принципом наслідування природності й дотримання другого постулату – недіяння, тобто непротидії природному перебігу речей. Характеристика Західної цивілізації в осьовий час подається в працях Платона, Ксенофонта, Аристотеля, Геракліта, Парменіда. На Сході держава виникає значно раніше, ніж у Європі. Адже перехід до відтворювального виробництва насамперед відбувається в тих регіонах, що були найкраще пристосованими для сільськогосподарського виробництва. Досить швидко всередині таких міст з’являється та посилюється верства населення, що займається управлінням — жерці, воїни, їхні начальники та інші люди, які мали певні повноваження. землеробство є головною галуззю.Соціальна структура східного суспільства була стратифікованою. Основним виробником були землероби, переважно вільні землероби-общинники. Усі члени суспільства фактично перебували в цілковитому підпорядкуванні цареві, який мобілізовував і роздавав споживчі та продуктивні блага, ресурси та привілеї. Щодо рабства як такого, то на Сході воно існувало, але не відігравало суттєвої ролі, адже головними виробниками матеріальних благ, передусім сільськогосподарської продукції, а також основною робочою силою у будівництві були одержавлені сусідські громади (общини).Єдиним власником основних засобів виробництва — землі й води, — була держава та її уособлення — східний деспот-цар. А доходи всіх членів суспільства визначалася роздачами деспота на свій розсуд і залежно від заслуг перед державою. Усі землероби та землевласники вважалися лише користувачами землі або доходів з неї. Найвищим і єдиним власником залишався верховний правитель Західна,  цивілізація традиційно пов’язується становленням та розвитком античних держав — cтародГреції та Риму. Основою господарства цих країн на відміну відсходу стала індивідуальна власність на базові засоби виробництва-передусім землю. суспільна та ідивідуальна форма власності були чітко відокремлені і забезпечені відповідними законодавчими актами. влада була відокремлена від власності. Відмінною є і роль праці рабів, яка набуває певної господарської значущості.

4) Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела, значення

У XVI ст. у країнах Західної Європи капіталістичний сектор виробництва мав великий вплив на господарське життя, незважаючи на те, що давав меншу частину всієї продукції промисловості і сільського господарства. Більшу частину суспільної продукції продовжували виробляти господарства тих форм, які були властиві лише феодальному суспільству. Для виникнення та розвитку капіталістичного вироб-

ництва необхідні дві умови: 1) наявність значної маси бідних людей, юридично вільних, позбавлених засобів виробництва та існування, змушених найматися на ро-

боту до капіталіста; 2) нагромадження в руках невеликої кількості людей грошового багатства, необхідного для створення капіталістичного підприємства. Найбільш престижна галузь торгівлі – зовнішня торгівля – стимулювала розвиток товарного виробництва та внутрішню торгівлю.Завдяки їй Європа наприкінці XV ст. перетворилась у центр світової торгівлі, відбувся перехід від Середньовіччя до епохи первісного нагромадження капіталу. Розвиток зовнішньої торгівлі привів до створення у цей період нових форм організації торгового капіталу (торго-

ві компанії, акціонерні компанії, біржі та ін.). Паралельно з торговим капіталом у цей період розвивався позичковий, або банківський, капітал, який прийшов на зміну середньовічному лихварству. Лихварський капітал обслуговував феодалів, з яких

лихвар намагався отримати максимум грошей, а клієнтом банкіра був купець, у добробуті якого був зацікавлений сам банкір, оскільки його відсоток становив частину прибутку купця. Крім того, до послуг банкіра належали такі операції, як безготівкові розрахунки між купцями через його банк, обмін грошей. Таким чином, в епоху первісного нагромадження зародилось багато сучасних форм банківської діяльності. Країни, які утримували лідерство у торгівлі, ставали європейськими

банками. Розвиток торгівлі спричинив зміни у сфері виробництва як сільськогосподарського, так і промислового. З’явились нові організаційні форми – мануфактури, організаторами яких передовсім виступали купці. У сільському господарстві спостерігався перехід до грошової ренти, поступового звільнення селян, оренди, використання найманої праці, капіталістичного фермерства. Виробництво ставало все більш спеціалізованим. Відбувалося формування національних держав, що мали економічну основу для об’єднання у вигляді національного внутрішнього ринку, що формувався і пов’язував в єдине ціле окремі райони країни. Замість торговельної політики окремих міст формується торговельна

політика держави. Це була політика протекціонізму, тобто захисту вітчизняних купців у їх боротьбі проти зарубіжних конкурентів. Процес первісного нагромадження капіталу найбільш яскраво проявився в Англії. Його основними шляхами були такі: аграрний переворот та Реформація; система державного боргу, в результаті якого надзвичайно збагатилися ті лихварі, купці, підприємці, які позичали державі, зокрема абсолютній монархії) гроші під великі проценти;

протекціоністська політика уряду щодо національної буржуазії; коло-

ніальна система, піратство.До кінця епохи первісного нагромадження формується перша економічна концепція, яка отримала назву меркантилізму. Вона виражала світогляд торгової і банківської буржуазії. Проте меркантилісти уже говорили про багатство нації, а не окремої людини, хоч помилково ототожнювали його з грошима, а гроші – з золотом та сріблом. Саме з цим пов’язана їх вимога до держави проводити політику протекціонізму в інтересах нації.__

Зало́зний шлях — один з давніх торговельних шляхів, що з’єднував Київ з ТмутороканнюМалою Азією і країнами Сходу.

Закупи – категорія феодальнозалежних селян у Русі в 11-12 ст. і в Україні в 14-16 ст. 1. B Русі називалися люди, які брали у феодала позику (“купу”) і за це мусили виконувати йому феодальні повинності. За “Руською Правдою” мали майно, могли входити в договірні відносини. Землевласник мав право застосовувати проти фізичну силу, але не міг його вбити. За останнім запишалось право оскаржити дії феодала у княжому суді. дозволялось піти від феодала, щоб заробити гроші для сплати боргу. отримував від землевласника знаряддя праці і коня та був зобов’язаний працювати на його полі. Сплата боргу робила вільним, хоча умови виплати залишалися невідомими.

Вексельцінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу) після настання строку. Вексель виник у 12-13 ст. в Італії в результаті розвитку міжнародної торгівлі та банківництва.Спочатку використовувався для здійснення валютообмінних операцій. Поширенню сприяли обмеження на стягнення процентів за кредитами, що містились у канонічних статутах та цивільному законодавстві багатьох країн середньовічної Європи