участь громадян у місцевому самоврядуванні

Однією із проблем конституційного регулювання місцевого самоврядування є недостатньо чітка розмежованість категорій «жителі» громади та «громадяни». Адже жителями територіальних громад можуть бути не лише громадяни. До їх числа також можемо віднести іноземців, осіб без громадянства, котрі на законних підставах проживають в межах конкретних територіально-адміністративних одиниць. Але за загальним правилом, закріпленим в Основному Законі (ст. 70), право голосу на місцевих виборах, референдумах мають виключно громадяни України. Незважаючи на демократичність норми, встановленої у частині другій ст. 141 Конституції, згідно з якою «…депутати обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування», використання словосполучення «жителі», без адекватного йому тлумачення може призвести до значних труднощів у процесі реалізації відповідної норми. Відповідно до ст. 26 Конституції України до складу територіальної громади можуть входити не лише громадяни України, а й іноземці, що постійно проживають в межах села, селища, міста і користуються тими самими правами і свободами, а також мають ті самі обов’язки, що і громадяни України (за винятками, встановленими Конституцією, законами та міжнародними угодами).

Щодо іноземців та їх постійного місця проживання як передумови одержання ними права на участь у місцевому самоврядуванні слід зазначити наступне. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців» іноземцями визнаються особи, які мають громадянство інших держав і не є громадянами України та особи без громадянства жодної країни . Вони мають право у встановленому порядку емігрувати в Україну на постійне проживання, для працевлаштування на визначений термін або тимчасово перебувати на її території. Дозвіл на це підтверджується відповідними посвідками (ст. 3 зазначеного Закону). Таким чином, залежно від мети прибуття в Україну іноземець може визнаватися членом територіальної громади, а отже, і суб’єктом місцевого самоврядування. На нього розповсюджуються всі права, обов’язки та відповідальність, що закріплені за сферою місцевого самоврядування чинним законодавством (ст. 26 Конституції України).

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» іноземці та особи без громадянства визнаються такими, що постійно проживають в Україні, якщо вони перебувають на її території понад 183 днів протягом календарного року . Таким чином, як і громадяни України, вони можуть реалізувати своє право на місцеве самоврядування за приналежністю до відповідних територіальних громад: бути членами дорадчих груп при сільських, селищних, міських головах, членами ініціативної групи з питань місцевої ініціативи .

Бути членами дорадчої групи іноземці можуть і тоді, коли не входять до складу територіальної громади, однак у цьому випадку вони не визнаватимуться суб’єктами місцевого самоврядування. До речі, практика їх участі в дорадчих групах в Україні вже є. Так, за розпорядженням Болехівського міського голови від 11 липня 2000 р. №251 до групи його позаштатних радників були зараховані три іноземця, які здійснюють підприємницьку діяльність на території міста.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні, держави учасниці цього документу зобов’язуються надати кожному постійному мешканцю іноземцю право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до органів місцевого самоврядування, якщо він задовольняє тим правовим вимогам, які ставлять перед громадянами і, крім того, на законних підставах постійно мешкає у відповідній державі упродовж п’яти років, що передують виборам.

Цілком логічно було б, якби жителі територіальних громад, які не мають громадянства України (особи без громадянства, іноземці), але на законних підставах проживають у межах відповідних населених пунктів, були наділені правом участі у безпосередньому прийнятті рішень з питань місцевого значення.



Закріплення відповідної норми у законодавстві Україні відповідало б і загальноєвропейським тенденціям, зокрема положенням прийнятої у рамках Ради Європи Конвенції про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні 1992 р. Показовими також є приклади окремих європейських країн (Німеччини, Іспанії), у яких, відповідно до національного законодавства, мешканці територіально-адміністративних одиниць мають право на участь у безпосередньому прийнятті рішень з питань місцевого значення, але це право є різним для громадян та іноземців. Так, ст. 28 Конституції ФРН передбачає, що правом вибирати і бути обраними на виборах в округах та громадах володіють також особи, які мають громадянство держави — члена Європейського Союзу2. Згідно з Федеральним Законом Російської Федерації «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі Російської Федерації» (ст. 18) до списків виборців на виборах в органи місцевого самоврядування відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації включаються іноземні громадяни, які досягли віку 18 років і постійно або переважно проживають на території муніципального утворення, в якому проводяться вказані вибори3. А з 1999 року іноземцям у Російській Федерації надано право на муніципальних виборах не тільки обирати, а й бути обраними в органи місцевого самоврядування. Закріплення таких прав на рівні Основного Закону або законів України засвідчило б не лише орієнтацію нашої держави на європейські стандарти місцевої демократії, а й високий рівень довіри з боку держави до усіх постійних мешканців територіально-адміністративних одиниць незалежно від їх громадянства.

Права громадян

Стаття 140. КК говорить, що Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про місцеве самоврядування в Україні

Стаття 7. Місцевий референдум

1. Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.

Стаття 8. Загальні збори громадян1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.

Стаття 9. Місцеві ініціативи

1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.



Стаття 70. КК Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Форми участі : місцева ініціатива, громадські слухання, звернення громадян, вплив через консультативно-дорадчі органи, акції прямої дії.

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Це називається місцева ініціатива. Як правило, це має бути офіційна письмова пропозиція членів територіальної громади, фактично проект нормативно-правового акта (рішення), який громадяни розробляють самі і подають до органу місецвого самоврядування для розгляду та прийняття. Найважливіше, що місцева ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради.

Територіальна громада має право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Однією з найпростіших у застосуванні форм безпосереднього самоврядування є звернення громадян, коли громадяни можуть звертатися до органів державної влади чи місцевого самоврядування з пропозиціями, заявами, скаргами. Кожне звернення має бути обовязково розглянуте відповідними органами протягом 15-30 днів з повідомленням громадянина про результати розгляду. Законі України «Про зверенння громадян».



На рівні місцевого самоврядування можуть утворюватися і діяти різного роду консультативно-дорадчі органи: громадські колегії, ради, робочі групи, тимчасові комісії. Як правило, такі органи мають галузеве спрямування – створюються при відповідних управліннях або для вирішення конкретних проблем громади. До діяльності консультативно-дорадчих органів зазвичай залучаються фахівці, науковці, експерти у певних сферах або представники груп інтересів (підприємців, громадських організацій тощо), думка яких є важливою при прийнятті тих чи інших рішень. Діяльність таких органів на місцевому рівні регламентується окремим положенням або статутом територіальної громади.

Цілком правовою формою безпосереднього самоврядування громадян є проведення мітингів, вуличних походів, демонстрацій. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування