У загальнотеоретичному розумінні суб

. У загальнотеоретичному розумінні суб’єктом (від. лат. – той, хто перебуває в основі) визнається носій предметно-практичної діяльності і пізнання (індивід або соціальна група), учасник суспільних відносин, який наділений правами та обов’язками та володіє соціальними та юридичними ознаками.

Характерною особливістю адміністративного процесу є те, що в окремих випадках вирішення конкретної справи може відбуватися без участі осіб, які сприяють субєктам, наділеним владними повноваженнями щодо відповідного адміністративного провадження. Таких суб’єктів прийнято поділяти на обов’язкових і факультативних суб’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин.





Соціальні ознаки визначають здатність  брати участь у суспільних відносинах як відокремленого персоніфікованого суб’єкта, а також вільно виражати і здійснювати власну волю. Юридичні ознаки визначають здатність особи відповідно до юридичних норм бути носієм прав і обов’язків, брати участь у правовідносинах, тобто правосуб’єктність.Правосуб’єктність включає правоздатність, дієздатність, деліктоздатністьАдміністративно-процесуальна правоздатність – це здатність мати юридичні права та обов’язки в адміністративному процесі (у сфері публічних відносин). Правоздатність виникає з моменту народження громадянина, якщо це стосується фізичної особи, і припиняється зі смертю. У юридичних осіб вона виникає з моменту їхнього створення та припиняється з їх ліквідацією, ці часові рамки також характерні для їх загальної адміністративно-процесуальної дієздатності та деліктоздатності. Для участі в адміністративному процесі, крім загальної адміністративної процесуальної правоздатності, необхідною є також наявність конкретизованої (у певній справі) адміністративної процесуальної правоздатності.Адміністративно-процесуальна дієздатність – це здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові. Умовами настання для фізичних осіб адміністративно-процесуальної правоздатності є:                              1) досягнення повноліття, проте у визначених законом випадках і до досягнення повноліття з приводу публічно-правових відносин, у яких вони можуть самостійно брати участь (адміністративно-деліктні справи); 2) не визнання судом недієздатними.Адміністративно-процесуальною дієздатністю наділяються також органи публічної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, їхні посадові та службові особи, підприємства, установи, організації як юридичні особи (представники юридичних осіб).Адміністративно-процесуальна деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями. Вона виражається в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкідливі результати, відповідати за свої протиправні дії і нести за них юридичну відповідальність.Адміністративно-процесуальна деліктоздатність фізичних осіб настає з 16 літнього віку, для посадових осіб – з 18 літнього віку      Деліктоздатність юридичних осіб виражається в тому, що юридична особа відповідає за своїми обов’язками приналежним йому (закріпленим) майном, якщо інше не передбачено законодавчими актами.Вченими-адміністративістами запропоновано різноманітні класифікації суб’єктів процесуальних правовідносин в залежності від того, що вкладається кожним з теоретиків у зміст адміністративного процесу. Так, Н. Г. Саліщева виділяє дві групи суб’єктів адміністративного процесу:1) суб’єкти, безпосередньо заінтересовані в результатах юридичного процесу, чиї інтереси та суб’єктивні права підлягають захисту всіма процесуальними способами та прийомами;2) лідируючі суб’єкти, які виконують свої функції в чужому інтересі, з метою законного та обгрунтованого рішення у справі, що розглядається.  В. Д. Сорокін поділяє суб’єктів адміністративного процесу за кількісною ознакою на:1) індивідуальних: громадяни; іноземні громадяни; особи без громадянства;2) колективних: органи виконавчої влади; громадські об’єднання; підприємства; установи; державні та муніципальні службовці; М. М. Тищенко визначає учасників процесу як громадян; інших осіб; колективи громадян і організації в особі їхніх представників, які наділені правами і несуть певні обов’язки, що дають змогу їм брати участь у розгляді адміністративних справ з метою захисту своїх прав і законних інтересів або прав і законних інтересів осіб, які представляються ними; організатори (лідируючі суб’єкти); заінтересованих осіб та осіб, що сприяють розгляду справи.В. К. Колпаков за сутнісною ознакою воикремлює п’ять груп суб’єктів адміністративного процесу: 1) громадяни; 2) виконавчо-розпорядчі органи та структурні частини їхнього апарату; 3) об’єднання громадян та їхні органи, а також органи самоорганізації населення, що мають адміністративно-процесуальну правосуб’єктів; 4) державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, посадові особи, наділені адміністративно-процесуальними правами та обов’язками; 5) інші державні органи та їхні посадові особи.О.В. Кузьменко за функціональним призначенням класифікує суб’єктів адміністративно-процесуального права на:1) суб’єкти, що наділені правом вести справу, перевіряти на відповідність представлені документи та складати правові документи;2) суб’єкти, що наділені правом приймати владні акти;3) суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі (на відміну від суб’єктів першої групи, ніхто з представників цієї групи не має владних повноважень;4) суб’єкти, що сприяють встановленню об’єктивної істини шляхом надання компетентним органам (посадовим особам) відомої їм інформації щодо обставинправопорушення;5) суб’єкти, які мають спеціальні знання та навички і залучаються для дослідження з їх використанням фактичних даних, що фігурують у справі;6) суб’єкти, що засвідчують важливі для встановлення об’єктивної істини факти, дії, обставини;7) суб’єкти, що сприяють виконанню постанови по справі.Е. Р. Демський всіх суб’єктів адміністративного процесу (адміністративних проваджень) поділяє за діяльнісною ознакою на:1) органи (особи), які розглядають і вирішують адміністративні справи;2) особи, які відстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси;3) особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб;4) особи, які сприяють здійсненню адміністративних проваджень.Характерною особливістю адміністративного процесу є те, що в окремих випадках вирішення конкретної справи  може відбуватися без участі осіб, що сприяють суб’єктам, які наділені владними повноваженнями щодо відповідного адміністративного провадження. У зв’язку з вищезазначеним виділяють обов’язкових та факультативних суб’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин.