Тема 8.Франчайзинг

Тема 8. Франчайзинг.

Сутність франчайзингу.

Основні форми франчайзингу.

Переваги та недоліки франчайзингу для продавця та покупця.

Можливості франчайзингу в умовах України.

Сутність франчайзингу

Основою сучасних міжнародних економічних відносин є зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів основної господарсько-підприємницької ланки — фірм, підприємств, корпорацій, об’єднань. Це пов’язано з функціональною роллю господарських організацій на світових ринках, де вони, створюючи попит і пропозицію, виступають невід’ємним елементом конкурентного середовища, визначають його цінові параметри і становлять більшу частину міжнародного обміну.

Загальною економічною основою розвитку спільного підприємництва є транснаціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів. За їхньою допомогою створюються необхідні економічні передумови, на ґрунті яких формуються соціально-економічні, організаційно-технічні та матеріально-речові елементи міжнародних структур, серед котрих помітну роль починають відігравати спільні підприємства, вільні економічні зони, інші форми спільної діяльності держав, підприємств, корпорацій фірм.

Спільне підприємництво — це одна з форм реалізації суперечливого процесу інтернаціоналізації та транснаціоналізації виробництва й обігу. Об’єктивна потреба в ньому виникла порівняно давно. 

Нині поширені дві основні форми ліцензійних операцій на міжнародному ринку — безпосередньо ліцензійні угоди і франчайзинг.

Ліцензія дає право ліцензіату виробляти і продавати товар із торговою маркою відомої фірми. Часто ліцензія контролює затрати на виробництво та маркетинг продукту і виявляється єдиним спо-собом проникнення на ринок країни з жорсткою протекціоністською політикою.

Франчайзинг - це форма ліцензування, згідно з якою одна фірма (франчайзер) за визначену плату передає іншій (франчайзі) франшизу, тобто право на користування пакетом послуг.

Франчайзинг поєднує елементи ліцензійного договору та дистриб’юторської угоди, пов’язаної з винятковим правом реалізації товарів і послуг на договірній території.

Всі ці можливості можуть надати ті, хто вже має досвід, знання, володіє технологічними таємницями або ноу-хау, створив собі певний імідж у світі бізнесу і в споживачів. Це капітал зрілих підприємців, капітал нематеріальний, але доволі цінний і високоефективний, якщо його правильно використовувати.

Франчайзером може бути виробник певних товарів чи послуг, оптовий або роздрібний торговець, а також особа, котра не є виробником чи торговцем, але володіє цінною комерційною інформацією або надає певний вид послуг.

Франчайзі — це особа, яка купує право на ведення бізнесу (франшизу) під іменем або торговою маркою франчайзера і таким чином створює перспективні підприємства.

Проаналізуємо джерела отримання доходу франчайзера. До них належать:

початкові франчайзингові збори. Нові франчайзі сплачують франчайзерам початкові збори для покриття витрат на розміщення торгової точки, навчання, виготовлення систем операційного контролю;

роялті. Встановлюється певний розмір роялті або комісійних для франчайзі, плата розраховується відповідно до загальної величини обсягу продажів франчайзі;

збір на рекламу. Франчайзер має займатися рекламною діяльністю для підвищення популярності своїх франчайзі. Кошти на рекламу збирають із франчайзі у вигляді рекламних зборів;

ліцензійний збір. Франчайзі платить за використання і представлення торгової марки оператора. Ліцензійний збір частішесплачують промислові франчайзі, коли місцевий виробник отримуєліцензію на використання певного винаходу чи процесу;

адміністративний збір. В окремих випадках із франчайзі стягується плата за консультаційні послуги, які вони отримують від франчайзера (за допомогу в складанні звітів для керівництва, за навчання тощо);

продаж продукції. Деякі франчайзери виконують роль оптових покупців, коли постачають сировину і готову продукцію. Інколи франчайзингова компанія продає устаткування, потрібне фірмі-франчайзі;

плата за оренду і прокат. Франчайзер часто здає в оренду споруди, устаткування та апаратуру, що використовується в торгових точках. Таким чином, у деяких франчайзингових контрактах наявна умова, згідно з якою уточнюються випадки підвищення орендних платежів відповідно до зростання обсягу продажів франчайзі.

Розглянемо основні варіанти організації франчайзингу. Поширені кілька варіантів класичного франчайзингу. Найчастіше використовуються:

субфранчайзинг;

регіональний франчайзинг;

франчайзинг, що розвивається.

2. Основні форми франчайзингу

У міжнародній бізнее-практнці франчайзинг набуває різних форм відповідно до таких критеріїв:

профілю економічної діяльності;

рівня посередництва;

ступеня участі партнеру у статутному капіталі.

Залежно від профілю економічної діяльності визначають:

а) Виробничий (промисловий) франчайзинг. Договір у промисловому франчайзингу стосується виробництва товарів. Франчайзі, використовуючи ліцензію, має право виробляти товари під маркою франчайзера і за його підтримки. Отже, франчайзер має змогу просувати свої товари і марки без значних додаткових інвестицій. 

б) Франчайзинг розподілу. В цьому разі франчайзер є або виробником, або оптовиком, який реалізує товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов’язки франчайзера полягають у наданні консультацій, підготовці персоналу, реалізації прав щодо використання марок товарів. 

в) Франчайзинг послуг. Франчайзинг у сфері послуг полягає в тому, що франчайзер, який керується специфічним методом або практикою надання послуг, зобов’язує франчайзі використовувати ці ж методи або практику в наданні таких же послуг. 

Залежно від рівнів посередництва визначають:

а) Прямий франчайзинг (традиційна форма франчайзингу). Його суть полягає в тому, що франчайзер співпрацює безпосередньо з усіма франчайзерами, які діють на різних територіях і належать до його мережі.

б) Майстер-франчайзинг. Особливість полягає в тому, що франчайзер укладає договір майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзі на певній території, який також укладає договори з багатьма франчайзі на відповідній території.

За ступенем участі партнера в статутному капіталі визначають:

а) Франчайзі як засновник. У класичному вигляді франчайзинг не допускає участі франчайзера у статутному капіталі. Таким чином, засновниками є фізичні або юридичні особи, які представляють франчайзі. Суть франчайзингу полягає саме в тому, що залучаються особи, котрі бажають і вміють управляти бізнесом, але планують мінімізувати ризик через співпрацю з досвідченим партнером.

б) Спільне володіння. У практиці ведення бізнесу виникають такі умови, коли перевагу надають спільній участі партнерів у створенні підприємства-франчайзі. 

Система франчайзингу — це приклад найвищого ступеня захисту від ринкового провалу. В умовах контрактів, які укладають сторони, визначено межі ринкового простору, встановлено графіки, введено обмеження, складено програми, а також прийнято зобов’язання, що дають змогу кінцевому споживачу отримувати переваги від спільних дій фрачайзера і франчайзі. Франчайзингова система забезпечує рух важливої інформації про ринок між фран-чайзерами та франчайзі, завдяки чому переваги споживачів, а також мета здійснення покупок можуть швидше відображатися на плануванні виробництва і маркетинговій діяльності. Єдині процедури бухгалтерської звітності, а також спрощення доступу до інформації забезпечують можливість ефективнішого контролю. Крім цього, франчайзингова система стимулює інвестиції, надаючи патентним франчайзі допомогу в збуті продукції, обслуговуванні та управлінні, узгоджуючи ухвалення взаємозалежних інвестиційних рішень за рахунок перегрупування комерційних ризиків.

Основні види франчайзингових систем.

1. Операційний франчайзинг. Його суть полягає в тому, що певний необмежений у своїх діях франчайзі керує роботою власного підприємства на умовах франчайзингової угоди і безпосередньо взаємодіє або з головною організацією, або з територіальною структурою, яка здійснює франчайзинг.





Територіальний франчайзинг. Його суть полягає в привілеях, які надає франчайзингова система, котрі поширені на певній території; власник франшизи відповідає за створення і підготовку на певній території окремих франчайзі та отримує винагороду від продажів.

Мобільний франчайзинг. Особливість цього виду франчайзингу в тому, що фірма-франчайзі розповсюджує свій товар за допомогою власного пересувного транспортного засобу або орендованого у франчайзера.

Спільне володіння. Франчайзер і франчайзі здійснюють спільні інвестиції та розподіляють між собою отриманий прибуток.

Дистриб’юторство. Фірма-франчайзі отримує право власності на різні товари і продає їх субфранчайзі, який працює за франчайзинговим договором. 

Обслуговування. Франчайзер описує різні моделі, які дають змогу франчайзі професійно надавати послуги.

Оренда. Франчайзер здає в оренду франчайзі землю, споруди і устаткування. Оренда — це один із пунктів укладеного договору.

Виробництво. Франчайзер має право на виробництво власного товару з використанням відповідних матеріалів, технологій. Франчайзі розповсюджують товар, використовуючи при цьому методи, які застосовує франчайзер.

Переваги і недоліки франчайзингу для продавця та покупця

Франчаизинг поєднує в собі переваги, характерні для малих підприємств, з одного боку, і великих компаній — з іншого. Головна перевага франчайзингу полягає в тому, що він пов’язаний із меншою кількістю ризиків, аніж відкриття нового підприємства. Проаналізувавши всі «за» і «проти» франчайзингу як з точки зору фра-нчайзера, так і з точки зору покупця франшизи, зрозуміємо, що загалом ведення справ, як у кожному бізнесі, пов’язане з різними видами ризиків. Ризики залежать від типу стосунків, які виникають між франчайзером і франчайзі, оскільки франчаизинг — це складна форма партнерства, що дає змогу встановити складні взаємовідносини між сторонами-учасниками.

Головна перевага франчайзингу для франчайзера є можливість значного розширення збуту своєї продукції чи послуг без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Із розвитком франчайзингової мережі франчайзер може отримати основні доходи від франчайзингових платежів, а не від ведення підприємницької діяльності, на базі котрої сформувалась фран-шиза. Підприємство франчайзера може трансформуватись у високо компактне, тобто складатися з висококваліфікованих менеджерів і їхніх помічників, які регулюють конкретні напрямки франчайзингової підприємницької діяльності. Оптимізація масштабів підприємництва франчайзера дає йому змогу швидко розвиватися як на національному, так і на міжнародному рівнях, уникаючи ризиків від здійснення капіталовкладень.

Франчайзер-виробник може збувати вироблені ним товари через оптових або роздрібних франчайзі. Широка франчайзингова мережа дозволяє франчайзеру не тільки збувати свої товари, а й здійснювати їхній гарантійний ремонт. Це все сприятиме діловій репутації виробника, з одного боку, і дасть змогу поліпшити обслуговування споживачів, з другого.

Головну небезпеку для франчайзера становлять взаємовідносини з франчайзі. Останній може прагнути до незалежності від франчайзера: підприємство франчайзі успішно функціонує, бізнес рентабельний.

Основні завдання франчайзера полягають у забезпеченні єдиних стандартів продажу товарів чи наданні послуг по всій франчай-зинговій мережі. Незначні відхилення з боку франчайзі можуть призвести до негативних наслідків для всієї збутової мережі. 

Процес постійного навчання франчайзера дає йому змогу після закінчення терміну франчайзингового договору стати конкурентом франчайзі. 

Переваги франчайзингу для франчайзера і франчайзі

Для франчайзера

Для франчайзі

1) Отримання доступу до джерел капіталу без втрати або послаблення контролю над маркетинговою системою

2) Уникнення постійних накладних витрат, характерних для системи збуту, за допомогою власних магазинів

3) Співпраця з незалежними бізнесменами, для яких характерний вищий ступінь мотивованості, ніж для найманих працівників

4) Співпраця (при виході на нові ринки) з місцевими працівниками, які більш інтегровані в цьому середовищі

5) Створення нового джерела доходу, що базується на комерційному ноу-хау

6) Досягнення на основі комерційного успіху швидкого розширення обсягів продажу для створення ефекту «снігової кулі»

7) Економія на масштабі завдяки розвитку франчайзингової системи

1) Початкові послуги, які надає франчайзер, передбачають:

дослідження ринку;

аналіз розміщення торгової точки;

підтримку на переговорах про оренду приміщення;

поради щодо інтер’єру;

підготовку персоналу;

формування моделі бухгалтерського і фінансового аналізу

2) Поточні послуги передбачають:

надання рекламних матеріалів;

перепідготовку менеджерів і персоналу;

контролювання якості;

рекламування в масштабах країни;

централізоване постачання;

надання маркетингової інформації;

аудит, колективне страхування

3) Можливість розпочати справу з незначним початковим капіталом4) Зниження рівня ризику і невизначеності, оскільки успіх проекту вже підтверджений5) Можливість створити власну справу з одночасним входженням у велику організацію6) Підвищення ринкової спроможності щодо постачальників шляхом створення мережі 

Переваги та недоліки франчайзингу для франчайзі.

Однією з головних переваг франчайзингу для франчайзі є можливість значного зниження рівня ризику щодо збитковості або неплатоспроможності раніше, ніж він матиме змогу впевнено здійснювати і розвивати свою підприємницьку діяльність. Приєднавшись до франчайзингової мережі, франчайзі має перевагу від отримання різних послуг, які надає франчайзер.

Придбаваючи франшизу, франчайзі вступає в довготермінові правовідносини з франчайзером і покладається на нього у веденні бізнесу. Франчайзі не має права здійснити бізнес-діяльність по-своєму, він мусить строго дотримуватися стандартів франчайзингової системи. Проте придбання франшизи дає змогу значно зменшити звичайні ризики підприємця-початківця, головним ризиком якого є прийняття рішення: правильно чи неправильно вибрана франшиза. На правильність вибору франчайзі впливає кількість і характер інформації, що він може отримати. Оцінюючи важливість такого фактора, в деяких країнах державне регулювання франчайзингової діяльності зводиться до зобов’язання франчайзера подавати якнайбільше даних про франшизу. Слід зазначити, що потенційними ризиками франчайзі стосовно франшизи можуть бути: а) недостатнє апробування франшизи.

Можливості франчайзингу в умовах України

Франчайзинг — це найефективніша схема розвитку малого і середнього бізнесу. Питання розвитку франчайзингу в Україні є надзвичайно актуальним і новим, заслуговує на увагу як з боку підприємців і держави, так і всіх тих, хто не байдужий до процесів, що відбуваються в національній економіці. Йдеться про розроблення напрямків розвитку франчайзингових підприємств, адаптованих до специфічних умов нашої країни.

Об’єктивними передумовами розвитку малого та середнього бізнесу в Україні є такі:

наявність певної кількості підприємців, спроможних створити підприємницьку структуру і кваліфіковано здійснювати менеджмент;

чинна модель економічного регулювання, на основі якої відбувається розширене відтворення всіх видів ресурсів і забезпечується бізнес-діяльність будь-якої форми;

попит на результати діяльності малого та середнього бізнесу, що дає змогу реалізувати створені ними продукти.

Нині ще немає належного сприятливого нормативно-правового середовища, яке створило б позитивну мотивацію для розширення сфери застосування вищезгаданих форм бізнесу. Негативним є й те, що франчайзі зовсім не захищений від можливого шахрайства з боку деяких недобросовісних франчайзерів, інформація про франшизу до укладення франчайзингового договору малодоступна та ін. Крім цього, згідно із законопроектами після укладення франчайзингового договору обмежується свобода сторін. Отже, вищезазначені проблеми потребують якнайшвидшого вирішення.

Для перспективного розвитку франчайзингу в Україні потрібно:

забезпечити його нормативно-правове регулювання;

збільшити інформованість про франчайзинг;

створити мережі навчально-консультаційних центрів з вивчення франчайзингу на території держави.

Керівники підприємств нашої країни мають бути зацікавлені в розвитку франчайзингу, оскільки саме він є менш ризиковою формою бізнес-діяльності, ніж ведення самостійного бізнесу. Це пояснюється тим, що рівень ризику певного франчайзі зменшується через його участь у загальній системі франчайзингу, в якій франчайзер забезпечує навчання та випробування програми ведення бізнесу і маркетингу.

Для цього не потрібні значні за обсягом капіталовкладення, а стартові витрати можуть швидко окупитися. Разом із цим головною причиною успіху франчайзингу є спільність інтересів франчайзера і франчайзі.