Строки у праві соціального забезпечення

Строки у праві соціального забезпечення

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ У ПРАВІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ…………………………..5

1.1. Поняття та види строків у праві соціального забезпечення…….5

1.2. Порядок обчислення строків у праві соціального забезпечення…………………………………………………………..14

РОЗДІЛ 2. СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ ПРАВА НА КОНКРЕТНИЙ ВИД СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ…………17

2.1. Строк реалізації громадянами права на пенсію………………..17

2.2. Строки використання права на отримання окремих видів допомог…………………………………………………………………21

РОЗДІЛ 3. СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА КОНКРЕТНИЙ ВИД СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ………………………………….24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….29

ВСТУП

Для належного здійснення і захисту суб’єктивних прав та виконання обов’язків важливе значення має фактор часу. Проте юридичне значення має не сам час, а певні його відрізки чи моменти, з якими пов’язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин у сфері соціального забезпечення. Дослідження даної теми є безсумнівно є актуальним, оскільки для повноцінного соціального забезпечення необхідно подавати документи на використання свого права у встановлений законодавством строк.пропущення відповідного строку тягне за собою втрату права на відповідний вид соціального забезпечення або неповноцінне соціальне забезпечення.

Окрім того, існують певні строки, без досягнення яких неможливе будь-яке нарахування соціальних виплат (наприклад, досягнення пенсійного віку), або на протязі яких виплачується певний вид допомоги (наприклад, по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку).

Дотримання всіх строків у сфері соціального забезпечення є важливим гарантом повноцінної реалізації соціальної політики держави, а тому їх дослідження має першочергове значення.

Метою роботи є дослідження місця строків у праві соціального забезпечення.

Для досягнення цієї мети визначено вирішення наступних завдань:

визначити поняття та види строків у праві соціального забезпечення;

проаналізувати порядок обчислення строків у праві соціального забезпечення;

дослідити строк реалізації громадянами права на пенсію;

проаналізувати строки використання права на отримання окремих видів допомог;

дослідити строки реалізації органами соціального захисту населення права особи на конкретний вид соціального забезпечення.

Об’єктом даного дослідження є строки у сфері соціального забезпечення.

Предметом дослідження є чинне законодавство України, що обумовлює встановлення строків у сфері соціального забезпечення.

Окремі аспекти строківу сфері соціального забезпечення досліджували такі вчені: Болотіна Н.Б., Лавріненко О.В., Надточій Б., Пилипенко П.Д., Прилипко С.М., Якуненко Н., Ярошенко І.С. та ін. Окрім того, у роботі були використані праці вітчизняних цивілістів.

Серед методів дослідження у курсовій роботі були використані такі: літературний, порівняльно-правовий, метод аналізу та синтезу, узагальнення.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ У ПРАВІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1. Поняття та види строків у праві соціального забезпечення

Стратегічна лінія на нормалізацію соціально-економічного становища в Україні визначає необхідність повніше враховувати фактор часу у суспільній діяльності та при вирішенні соціальних проблем. Фактор часу набуває важливого значення і як міра оцінки соціальних процесів та явищ, і як засіб цілеспрямованого регулювання людської діяльності.

Час відіграє істотну роль у правовідносинах соціального забезпечення. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки їхніх учасників виникають, розвиваються і припиняються у певний час. Дія самих законів також обмежена у часі. Строки, які встановлюються у праві соціального забезпечення як вияв соціального часу (у формі існування соціальної матерії, суспільного буття), є важливим правовим засобом цілеспрямованого регулювання діяльності громадян та організацій. Строки дисциплінують учасників правових зв’язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов’язках суб’єктів.

Питання про роль і місце строків у правовідносинах у сфері соціального захисту може розглядатися у різних аспектах:

як момент виникнення (початку) або припинення правовідносин;

як одна з умов, що визначає їх зміст;

як критерій оцінки правомірності поведінки суб’єктів з погляду її своєчасності тощо [17, с. 172].

Найчастіше строки відносять до подій, маючи на увазі закінчення часу (строку). Строк обмежує дію суб’єктивних прав та обов’язків у часі. Оскільки права та обов’язки частіше виникають за волею їхніх носіїв, то вольовий характер мають і строки, які обмежують їхню дію у часі. Конкретні строки здійснення, особливо захисту прав у сфері соціального забезпечення передбачаються нормою закону, але закон також має вольовий характер як юридичний вияв державної волі. Строки, встановлені законом, стають обов’язковими для суб’єктів правовідносин або внаслідок того, що закон забороняє їхню зміну за угодою сторін (наприклад, строки позовної давності), або тому, що сторони не використали надану їм можливість визначити строк на свій розсуд (наприклад, збільшити гарантійний строк). Не викликає сумніву вольовий характер строків, встановлюваних самими учасниками правовідносин або за рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу [8, c.403].

Як результат вольових і усвідомлених юридичних дій суб’єктів права строки мають на собі відбиток суб’єктивного, але будучи встановленими, вони існують об’єктивно. У сфері соціального забезпечення юридичне значення має не закінчення часу взагалі, а закінчення певного строку, настання певного моменту в часі (наприклад, досягнення пенсійного віку). Перебіг і обчислення строків у праві соціального забезпечення відбуваються за правилами, встановленими за волею законодавця.

Строки є часовою (темпоральною) формою руху соціальнозабезпечувальних правовідносин, формами існування і розвитку суб’єктивних прав та обов’язків, що становлять їх зміст. Суб’єктивне право та обов’язок відповідно являють собою можливість або необхідність здійснення їх носіями будь-яких дій або утримання від їх здійснення. Змістом строку є або дія, або подія. Поза цими фактами встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчення строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями, для вчинення або утримання від вчинення яких цей строк встановлено.

Отже, строки не належать ні до дій, ні до подій, як і не займають самостійного місця у загальній системі юридичних фактів. Як форма, час (строк) властивий і першим, і другим. Строки як часова форма, в якій відбуваються події або здійснюються дії (бездіяльність), породжують юридичні наслідки лише у зв’язку з діями і подіями. Наприклад, пропуск строку виходу на пенсію завислугою років тягне за собою відмову у її наданні не просто у зв’язку із закінченням такого строку, а тому, що особа у встановлений строк не звернулася за використанням їй належного права.

В українській правовій термінології поряд з поняттям «строк», що відображає певний період (проміжок) у часі (наприклад, рік, місяць), часто вживається поняття «термін», з яким пов’язується певний момент у часі, зокрема конкретна календарна дата або певна подія, що має неодмінно настати.

Взагалі, відповідно до ст. 240 ЦК України строком визнається період у часі, із закінченням якого пов’язана певна дія або подія, що має юридичне значення. У цьому разі строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Початок строку чи його закінчення може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Терміном же визнається момент у часі, із настанням якого пов’язана певна дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або ж вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Визнанням строків (термінів) часовою формою перебігу подій або здійснення дій (бездіяльності) роль строків у зовсім не применшується. Як правова форма строки (терміни) можуть спрямовувати волю і поведінку учасників суспільних відносин на досягнення цілей, поставлених ними.

Класифікацію строків можна провести за різними критеріями. За правовими наслідками строки поділяються на:

правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов’язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов’язків. Так, саме з досягненням громадянином пенсійного віку (60-ти років) законодавець пов’язує виникнення права на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі;

правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов’язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов’язків. Так, наприклад, по закінченню певного часу досягненням дитиною трирічного віку, мати втрачає право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. По закінченню цих строків припиняються одні права та обов’язки і виникають інші.

За підставами встановлення строки розрізняють:

законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом). Ці строки сторони не можуть змінювати за домовленістю.

договірні. Це строки, які визначаються за угодою сторін із врахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин (наприклад, строк надання соціальних послуг за договором із територіальним центром).

За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:

- імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін;

- диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін [16, c.103].

За призначенням:

- строки здійснення суб’єктивних прав, тобто строк, протягом якого володар суб’єктивного права може реалізувати можливості, закладені у відповідному праві. В основному такі строки встановлюються законом.

За способами визначення, а саме — строки, які визначаються:

календарною датою;

певним періодом часу (поквартально, щомісячно);

вказівкою на подію, яка неодмінно має настати.

За ступенем визначеності:

визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;

невизначені строки, якщо це пов’язано з певною подією, яка обов’язково настане.

Право на соціальне забезпечення, можливість його реалізації обмежені тимчасовими межами, в рамках яких існують матеріальні правовідносини. Розвиток принципу різноманіття підстав і видів соціального забезпечення знаходить своє відображення в появі нових, зникнення, заміні та еволюції вже стали традиційними соціальних виплат і послуг.

Які різноманітні при цьому матеріальні правовідносини по соціальному забезпеченню, настільки численні і різноманітні терміни , що регламентують їх існування. При цьому тривалість відповідних строків в чому залежить від правообразующих складів і характеру соціальних ризиків , що викликають необхідність соціального забезпечення. Самі такі терміни одночасно є визначальними для існування корреспондирующей обов’язки держави в особі відповідних органів та установ з надання того чи іншого виду соціального забезпечення.

Говорячи про зв’язок терміну з суб’єктивним правом, про тривалість існування прав, необхідно брати до уваги питання про оптимального ступеня соціального захисту, про можливість якомога повнішої реалізації конституційного права на соціальне забезпечення (про те, як довго людина може розраховувати на конкретний вид виплати або послуги). При цьому більшість матеріальних строків прямо або побічно впливають на обсяг грошових або натуральних надань по соціальному забезпеченню, тому заперечення можливості використання терміну як самостійного критерію класифікації правовідносин з соціального забезпечення видається не зовсім виправданим.

Так, застосовуючи до ряду виплат (найчастіше пенсійних) термін «основний вид соціального забезпечення» , дослідники виходять не тільки з масовості їх отримання (а також коефіцієнта заміщення, джерел фінансування тощо), а й з тривалості існування прав – терміну, на який встановлюється відповідна виплата або забезпечення громадян соціальними послугами в натуральній формі. Не випадково вказівку на термін надання того чи іншого виду соціального забезпечення часто закладено до відповідних законодавчих або наукові визначення [18, c.72].

Таким чином, розглянута підгрупа термінів має загально-регулятивне (вимірювальне ) призначення , існує з метою впорядкування та стабілізації суспільних відносин. Крім того, ряд відповідних строків орієнтований на вирішення особливих галузевих завдань, тому їх функції також мають відповідну спрямованість (демографічну, реабілітаційну і т.д.).

Крім того, не можна упускати той факт, що терміни розглянутої групи здійснюють великий вплив на формування поведінки суб’єктів соціального забезпечення, служать основою для побудови соціальних очікувань громадян, а отже їх зменшення, оскільки часта їх зміна може чинити негативний вплив на безліч суспільних процесів . Оскільки і матеріальні та нематеріальні терміни, тісно пов’язані в рамках окремих видів соціального забезпечення, законодавцю слід прагнути до чіткої нормативної регламентації їх меж, не допускаючи пробілів і нормативних протиріч. Як вже було зазначено, більшість правовідносин з соціального забезпечення має триваючий характер, при цьому періоди, на які призначаються пенсії, допомоги, інші види виплат, а також соціальне обслуговування, медичної допомоги та лікування, державної соціальної допомоги, обмежені абсолютно чи відносно певними строками або не мають такого обмеження. В останньому випадку використовуються законодавчі формулювання «безстроково» (наприклад, щодо призначення пенсії) або «довічно». Термінологічна різниця в таких випадках здається несуттєвою, оскільки смерть одержувача ( на прикладі пенсійного правовідносини ) так чи інакше означає втрату правосуб’єктності. Водночас прив’язка строків, на які призначаються пенсії, саме до факту смерті особи (або відповідної презумпції ) не завжди вірна, оскільки виплата може бути припинена також у зв’язку з іншими обставинами (наприклад, тривале неотримання пенсії, безвісна відсутність) [10, c.217].

В цілому формулювання «безстроково» виявляється більш точної стосовно тривалості виплати як трудових, так і пенсій по державному пенсійному забезпеченню. Крім того, однаковість термінології зробило б позитивний вплив на формування понятійного апарату галузі. Аналізуючи нормативне закріплення відповідних строків, слід зазначити, що законодавець визначає їх з різним ступенем точності.

Говорячи про допоміжному характері процедурних відносин, що входять в предмет галузі, необхідно враховувати, що їх зв’язок з основними – матеріальними, виникаючими щодо грошових виплат і натуральних видів соціального забезпечення, будується на основі взаємної обумовленості. Це особливо явно виражено в рамках правообразующего складу, де одні факти носять сутнісний характер , відображають головний зміст соціальної ситуації, а інші пов’язані з організаційною, процедурно -процесуальної стороною розвитку складу. Неможливість реалізації суб’єктивного права на той чи інший вид виплати або послуги в системі соціального забезпечення робить безглуздим його існування. Рух ж правовідносини в підсумку обумовлено розвитком обслуговуючої його системи нематеріальних фактів , де термінами відведено значне місце.

.В цілому, розглянутий різновид нематеріальних термінів отримав досить детальне і послідовне централізоване закріплення. При цьому процедурні терміни в праві соціального забезпечення являють собою відрізки часу ( періоди ), протягом яких компетентним правозастосовні органом у сфері соціального забезпечення, одержувачами відповідних благ мають (можуть) бути вчинені певні процедурні дії – по встановленню (підтвердженню) юридичних фактів або по безпосередній реалізації суб’єктивних прав громадян у галузі соціального забезпечення.

Дані терміни відображають особливості галузевого методу, а вся їх сукупність може бути класифікована залежно від виду соціального забезпечення, надання якого темпорально регламентується. Так , значимість і масовий характер пенсійних відносин зумовили детальну правову регламентацію великої групи процедурних термінів, що визначають тривалість стадій так званого « пенсійного процесу» ( комплексу відносин по реалізації прав на пенсійне забезпечення). В якості таких стадій виділяють:

- призначення пенсії (первинне призначення пенсії, переклад (перехід) з одного виду пенсії на інший, призначення пенсії повторно);

— зміна розміру пенсії (перерахунок, індексація розміру пенсії , коректування розміру пенсії) ;

— виплата пенсії ( нарахування, перерахування, доставка , призупинення, відновлення, продовження, припинення і відновлення виплати пенсії). Перші дві з зазначених стадій пов’язані з правовстановлюючими діями, третя виконує забезпечувальної – розподільну функцію, а всі вони в сукупності являють собою приклад і зручну основу для аналізу ролі процедурних термінів у сфері реалізації прав на соціальне забезпечення .

Зокрема в рамках першого етапу стадії призначення пенсії суб’єктами пенсійних правовідносин вчиняються такі процедурні дії :

— звернення за пенсією;

- розгляд звернення за пенсією ( перевірка дотримання умов виникнення права на пенсію та їх належного підтвердження);

— визначення розміру пенсії;

- винесення рішення пенсійного органу про встановлення пенсії або відмову у встановленні пенсії , що містить обов’язкове зазначення на вид, розмір пенсії і термін її встановлення;

- повідомлення пенсійним органом заявника про винесене рішення. Як згадувалося раніше, заявний характер виникнення правовідносин по соціальному забезпеченню зумовлює виняткову важливість термінів , що регламентують порядок реалізації суб’єктивних прав [15, c.136].

Завданням законодавця тут є послідовне закріплення меж кожної стадії руху правовідносини. Так, детальну регламентацію отримує момент призначення пенсії, де визначальне значення належить дню звернення громадян із заявою про призначення пенсії у відповідний правозастосовний орган. З метою забезпечення доступності розглянутих процедур таким днем є день безпосереднього звернення громадян (день прийому заяви з усіма необхідними документами територіальним органом Пенсійного фонду), або день опосередкованого звернення — шляхом використання послуг поштового зв’язку ( визначається датою , зазначеної на поштовому штемпелі організації федеральної поштового зв’язку за місцем відправлення заяви) або звернення у відповідну кадрову службу органу державної влади.

У зв’язку з цим одним з недоліків правового регулювання призначення пенсій є відсутність належної регламентації порядку звернення працюючих громадян за пенсією по старості опосередковано, через представника – роботодавця. Механізм подібного представництва заснований на наявності широких можливостей роботодавця оперативно вживати заходи з контролю за станом документів, необхідних для встановлення пенсії (виявленню помилок, надання допомоги в оформленні наявних і зборі відсутніх документів і т.д.), що в підсумку взаємовигідно як для працівників, так і для роботодавця [9, c.12].

1.2. Порядок обчислення строків у праві соціального забезпечення

Обчислення строків у праві соціального забезпечення здійснюється за загальними правилами, встановленими цивільним правом України з урахуванням певних особливостей предмету права соціального забезпечення (специфікою правових відносин). Строки можуть обчислюватися роками, місяцями, днями, годинами. Таке визначення є логічним, оскільки законодавець, обчислюючи таким чином строки, встановлює їх тривалість у часових межах.

Рік, як темпоральна визначаюча одиниця, є проміжком часу, що дорівнює періоду обернення Землі навколо Сонця — 12 календарним місяцям (365 днів; у високосному році – 366). Місяць, у свою чергу, є одиницею обчислення часу, що дорівнює одній дванадцятій частині року (30 календарним дням). Тиждень складається із 7 днів. День, у свою чергу — з 24 годин, а година — з 60 хвилин [16, c.106].

Встановлення строку дії будь-якого договору, строку існування того чи іншого права тощо, як правило, не викликають особливих труднощів. Основною проблемою є визначення і встановлення часового моменту, що породжує, змінює чи припиняє правовідношення, тобто початку та закінчення того чи іншого строку. Для детального розгляду цих питань треба звернутись до визначення та з’ясування основного призначення термінів у правовідносинах.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, що має неминуче настати, і є певним моментом у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. Посилання на конкретну дату зустрічаються найчастіше у договорах, коли здійснення прав та обов’язків визначається чітким моментом часу. Тобто, вказівка на конкретні календарні дати визначає часові межі дії договору. При цьому терміни, передбачені календарними датами, можуть бути конкретизовані вказівкою на години і, навіть, хвилини, приурочені до певної дати.

Якщо термін визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати, то саме настання події, (досягнення певного віку) тягне юридичні наслідки і визначає момент початку або момент закінчення дії договору. Наприклад, закінчення договору догляду закон пов’язує зі смертю відчужувача майна, яка обов’язково настане, хоч і невідомо коли.

При обчисленні строків у праві соціального забезпечення нас не тільки повинно цікавити, з якого саме моменту виникають чи припиняються ті або інші цивільні права та обов’язки, а також коли починається перебіг строку, його закінчення, як вчиняти дії в останній день строку. Особливо це важливо при виході громадян на пенсію.

Отже, для встановлення та обчислення строків у праві соціального забезпечення слід враховувати два аспекти врегулювання вказаного питання. По-перше, це суто юридичний, коли потрібно на підставі чинних норм встановити моменти у часі, які визначають граничні межі дії того чи іншого правовідношення.

Отже, строки, визначені періодами (відрізками) часу, обчислюються за встановленими законом правилами. У відповідності зі ст. 253 ЦК початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Тому потрібно звернути увагу, що момент (день), яким визначається початок строку, не зараховується у його тривалість.





У тих випадках, якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає у останній день даного місяця. Наприклад, місячний строк, який почався 31 травня, закінчиться 30 червня, а той, що почався 31 січня, закінчиться 28 або 29 лютого. Строк, визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Наприклад, тижневий строк, що почався 20 листопада у середу, закінчиться 27 листопада, тобто у середу наступного тижня.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п’ятнадцяти дням і обчислюється за правилами, встановленими для обчислення строків, визначених днями [18, c.111].

Слід зазначити, що вказані правила обчислення строків мають імперативний характер. Але закон передбачає виняток у випадку, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії. Днем закінчення строку є у такому разі перший за ним робочий день. Зазначене правило не поширюється на початок перебігу строку, а вихідні дні не виключаються при підрахунку його тривалості.

РОЗДІЛ 2. СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ ПРАВА НА КОНКРЕТНИЙ ВИД СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2.1. Строк реалізації громадянами права на пенсію

Пенсійне забезпечення у будь-якій державі є найважливішою складовою добробуту громадян, яке демонструє дійсне бажання країни дотримуватись принципів гуманізму щодо тих, хто віддав суспільству працю, інтелект, здоров’я.

Право громадян на пенсію — конституційне. Пенсійні правовідносини є одним з видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Вони складають найбільшу групу правовідносин у праві названого забезпечення. Важлива гарантія реалізації права на пенсійне забезпечення — існування чіткого механізму та строків його реалізації.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію [13, c.116].

Для призначення пенсії чималу роль відіграють строки та терміни, оскільки саме з настанням певного терміну повязуєть отримання права на пенсію. Так, особи (чоловіки та жінки) мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення вищевказаного віку право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років – які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років – які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років – які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років – які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років – які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років – які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Законодавство визначає можливість пільгового пенсійного забезпечення Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для інвалідів I групи:

до досягнення особою 25 років включно — 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно — 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно — 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно — 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно — 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно — 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно — 10 років;

для інвалідів II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно — 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно — 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно — 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи — 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи — 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи — 50 відсотків пенсії за віком.

Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, за наявності такого страхового стажу:

у жінок — 20 років, а у чоловіків — 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок — 21 рік, а у чоловіків — 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок — 22 роки, а у чоловіків — 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок — 23 роки, а у чоловіків — 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок — 24 роки, а у чоловіків — 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок — 25 років, а у чоловіків — 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно [9, с.19-154].

Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, за наявності страхового стажу за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.

Отже, строк реалізації громадянами права на отримання пенсії прямо залежить від їх віку, страхового стажу, та інших випадків, що дають право на отримання пенсій на пільгових умовах (інвалідність, вислуга років тощо).

2.2. Строки використання права на отримання окремих видів допомог

Допомога – це грошова виплата (одноразова чи періодична), яка призначається окремим категоріям громадян у порядку і розмірах, передбачених законодавством. Численні види допомоги у системі соціального забезпечення можуть бути класифіковані за різними підставами: за цільовим призначенням допомоги; за тривалістю виплати допомоги (одноразові, щомісячні, періодичні); за джерелом їх виплати (допомога з позабюджетних фондів, допомога з державного бюджету) тощо [10, с.143].

Допомога регулюється Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку а тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., іншими законодавчими актами. Чинним законодавством передбачено такі види допомоги:

- допомога по тимчасовій непрацездатності;

- допомога по вагітності та пологах;

- допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми,

- допомога на поховання;

- одноразова допомога потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

- допомога по безробіттю;

- допомога вимушеним переселенцям;

- допомога біженцям;

- інші види допомог .

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 – до пологів та 90 – після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Ця виплата є одноразовою і пов’язана з виникненням визначеної обставини – народженням дитини. З цього моменту і починаєть обчислення перебігу відповідного строку. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу [11, с.130].

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно. Виплата допомоги припиняється за рішенням органу праці та соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір допомоги перераховується з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача допомоги до органу праці та соціального захисту населення.

Відповідно, оскільки законодавством визначений строк виплати допомоги – до досягнення дитиною 18 років (при навчанні – 23 роки), то і припиняється виплата цієї допомоги у зв’язку з настанням відповідного терміну.

Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Державна допомога сім’ям з дітьми виплачується щомісяця за вибором матері (батька, опікуна, піклувальника чи усиновлювача), якій призначена допомога, Українським державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта» за місцем її проживання або через уповноважені банки, визначені в установленому законодавством порядку [17, с.20].

РОЗДІЛ 3. СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА КОНКРЕТНИЙ ВИД СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В першу чергу варто розглянути найбільш поширений вид соціального забезпечення – реалізацію права на пенсію. Оформлення всіх документів та подання їх до органу, що призначає пенсію, здійснюється посадовою особою у 10-денний термін з дня одержання заяви.

Якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, до Пенсійного фонду подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, не більше трьох місяців.

Непрацюючі особи самі приймають рішення про дату подання документів. Головним при цьому є те, щоб звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У деяких випадках доцільним є подання документів до Пенсійного фонду у максимально можливий пізніший термін. Зупинимося більш детально на цьому питанні. Згідно із ст. 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку [9, с.11].

Отже, якщо зібрані всі документи, то до Пенсійного фонду можна йти зразу ж. Якщо ж деякі документи не готові (зроблено запит до інших підприємств, установ, організацій (чи архівних органів), або в інших випадках, де є велика ймовірність довготривалого їх оформлення), доцільно звернутися до Пенсійного фонду перед закінченням тримісячного терміну. Це дасть можливість використати максимально можливий термін для оформлення документів для призначення пенсії — 6 місяців.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається:

якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 — 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів і 90 — після пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів;

особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення чи встановлення опіки над двома і більше дітьми, 90 календарних днів — для жінок, віднесених до 1 — 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується незалежно від одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному для непрацюючих жінок.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю через вагітність та пологи виплачується:

— застрахованим особам відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” — у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;

— застрахованим особам (які не працюють, або працюють за кордоном тощо) — протягом десяти днів після призначення допомоги.

Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується:

— застрахованим особам відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, — у строк, установлений для виплати заробітної плати;

— застрахованим особам (які не працюють, або працюють за кордоном тощо), — у дні, встановлені Фондом.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Допомога при народженні дитини та допомога на поховання призначаються і виплачуються не пізніше дня, наступного за днем звернення [11, с.132].

Призначене, але не одержане у зв’язку із смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім’ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям.

Призначене, але не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю у разі настання інших страхових випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років, хворим членом сім’ї, догляду за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною тощо) виплачується застрахованій особі з першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

ВИСНОВКИ

Отже, час відіграє істотну роль у правовідносинах соціального забезпечення. Строки, які встановлюються у праві соціального забезпечення як вияв соціального часу (у формі існування соціальної матерії, суспільного буття), є важливим правовим засобом цілеспрямованого регулювання діяльності громадян та організацій. Строки є часовою формою руху соціальнозабезпечувальних правовідносин, формами існування і розвитку суб’єктивних прав та обов’язків, що становлять їх зміст.

Обчислення строків у праві соціального забезпечення здійснюється за загальними правилами, встановленими цивільним правом України з урахуванням певних особливостей предмету права соціального забезпечення (специфікою правових відносин). Так, строки можуть обчислюватися роками, місяцями, днями, годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, що має неминуче настати, і є певним моментом у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Пенсійні правовідносини є одним з видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.



Страницы: 1 | 2 | Весь текст