лаб 4

Лабораторна робота №4

Тема: Особливості аналізу засобів розміщення і надання про них об’єктивної інформації туристам

Мета: знайомство з готельною базою туроператорів масового ринку; отримання навичок щодо формування об’єктивної оцінки інфраструктури готелів та якості надання в них послуг.

Хід виконання

Завдання 1. З’ясували теоретичні відомості, необхідні для підготовки до лабораторної роботи:

Які існують джерела формування об’єктивної інформації про готель?

Public Relations (відносини з громадськістю, непряма реклама) — це форма пропаганди, що покликана створити громадську думку про послугу, готель або країну, де він розташований; встановлення зв’язків з громадськістю. Фактично це спеціальна система управління соціальною інформацією, що включає весь процес виготовлення і просування інформації, метою якої є створення сприятливого ставлення до готелю-рекламодавця тих кіл громадськості, у яких він зацікавлений.

Public Relations виступає як форма комерційної політики, що спрямована на завоювання сприятливої думки окремих соціальних, професійних груп або конкретних особистостей, створення іміджу готелю.

Для готелю зв’язки з громадськістю є найважливішим інструментом комунікаційної політики, що є необхідним для створення позитивного іміджу готелю та його послуг, а також широкого залучення споживачів через сприятливу громадську думку, що створюється пресою, політиками, представниками культурної і наукової еліт суспільства.

Public Relations сприяє пошуку взаєморозуміння і формуванню контактів готелю з пресою, громадськими діячами, урядом і іншими колами.

Основні вимоги, що висуваються до готельних номерів?

Сучасний житловий номер у готельному комплексі повинен забезпечити відпочинок гостей протягом ночі та дня, можливість роботи, зв´язок з містом, зв´язок з обслуговуючим

персоналом, санітарну гігієну і зручність користування особистими речами. Сучасні БНіП передбачають наступну площу номерного фонду:

- однокімнатних одномісних номерів: 8 м2 для 1 і 2 зірок; 10 м2 для 3 зірок; 12-16 м2 для 4 зірок, 14-18 або 16-25 м2 для готельних комплексів 5 зірок;

- однокімнатних двомісних номерів: 12 м2 для 2 зірок; 14 м2 для 3 зірок; 14-20 м2 для 4 зірок.

Номерам, що призначені для прийому великого числа гостей, належить мати площу, що визначається з розрахунку 6 м2 на кожне додаткове місце (норматив встановлений для готельних комплексів 1 і 2 зірок).

На основі аналізу практики проектування і будівництва готельних комплексів все різноманіття номерів можна звести до наступних основних типів: однокімнатні номери на одну особу; однокімнатні номери на 2 особи; однокімнатні номери типу «дубль», розраховані на можливість легкої зміни місткості номера в залежності від попиту; одно-двокімнатні номери на 3-4 особи; одно-двокімнатні номери на 5 осіб і більше (номери-гуртожитки); номери з підвищеним комфортом з двох-трьох кімнат, а іноді та більше (номери-люкс і апартаменти).

У планувальній структурі готельних комплексів однокімнатні одномісні номери передбачають або за рахунок меншої ширини номера, або за рахунок зменшення його глибини у порівнянні з двомісними. Процентне відношення номерів на 1 і 2 особи приймається різним у залежності від призначення готельного комплексу, рівня його комфорту та інших чинників. У вітчизняних готельних комплексах одномісні номери складають приблизно від 30 до 50% номерного фонду. У зарубіжній практиці в ділових готельних комплексах кількість номерів на одну людину доходить до 60-80%.

У туристських і курортних готельних комплексах у зв´язку із значним сімейним контингентом двомісні номери часто переважають і у ряді випадків складають до 75-100% від загальної кількості номерів.

У зв´язку із значними сезонними коливаннями попиту на готельні послуги постійне співвідношення одно- і двомісних номерів, особливо при великому відсотку одномісних, у ряді випадків створює серйозні ускладнення при розміщенні мешканців і знижує доходи, які можна було б одержати від експлуатації готельного комплексу.

Останнім часом все більше уваги приділяють планувальній організації номерів, їх меблюванню та устаткуванню, вимоги до якості яких встановлюють залежно від рівня комфорту готельного комплексу і категорії номера.

Сучасні номери, як правило, складаються з житлової кімнати (або кімнат), передпокою, санітарного вузла. Житлова кімната однокімнатного номера суміщає ряд функцій: її використовують для сну, роботи, іноді для денного відпочинку, зберігання речей, їжі, прийому гостей. У зв´язку з цим архітектурно-планувальна організація номера повинна забезпечити можливість зручного розміщення всіх необхідних для цього меблів. Прийоми розміщення залежать від ширини номера, його житлової площі, розмірів простінків, системи опалення і опалювальних приладів, їх розташування. Для меблювання готельних комплексів потрібні спеціальні готельні меблі, які характеризуються підвищеною міцністю, а також забезпечують зручність користування і прибирання в умовах частої зміни мешканців. У зв´язку з тим, що готельний комплекс — тимчасове житло, число предметів меблів у номері слід обмежувати. У складі наборів слід передбачати меблі для сну, роботи, денного відпочинку, зберігання особистих речей. Різні поєднання їх дозволяють задовольнити всі основні функціональні вимоги, що висуваються до номерів у готельних комплексах різного рівня комфорту. Залежно від характеру меблів і варіантів їх розташування однокімнатний номер можна трактувати як кімнату денного перебування, яку вночі використовують як спальню, або навпаки, як спальню, що трансформується в кімнату денного перебування. Останнім часом все частіше номер розглядають як кімнату денного перебування. Для зручності проживання в номері меблі та устаткування необхідно розставити раціонально, щоб зонувати простір кімнати.

У сучасному готельному номері звичайно виділяють 3 основних функціональних зони -зону для сну, робочу зону, зону денного відпочинку. Залежно від призначення готельного комплексу одній з них віддають перевагу, наприклад, в номерах готельних комплексів для ділових людей перевагу віддають робочій зоні; у курортних — зоні денного відпочинку, яку поширюють також на літнє приміщення.

При розміщенні в номері меблів доцільно враховувати початкові габарити, визначені на основі антропометрії, зручності проходу і прибирання, а також гігієнічних вимог, і визначають мінімально необхідні відстані між предметами меблів і між меблями та стіною.

Передпокої номерів у основному мають невеликі розміри, проте повинні дозволяти монтаж вбудованої шафи. Передпокій від житлової кімнати відокремлюють дверима, що звичайно зустрічається в номерах з двох і більше кімнат. У однокімнатних вони відділяються тільки просторово. В однокімнатних номерах зарубіжних (рідше вітчизняних) готельних комплексів у передпокої іноді розміщують також кухню-шафу або кухню-нішу. Влаштування кухні-ніші або кухні-шафи дозволяє проживаючому самому готувати їжу, якщо він не хоче користуватися закладами ресторанного господарства. Нерідко кухні-шафи, або кухні-ніші передбачають у номерах готельних комплексів, розрахованих на тривале проживання, в апарт-готелях, що не надають своїй клієнтурі широкого переліку послуг з харчування, а також у готельних комплексах для сімейних, у готельних комплексах, що входять до складу курортних комплексів, у мотелях.

Санітарні вузли номерів за планувальним рішенням і устаткуванням можуть бути різноманітними. Найчастіше їх роблять сполученими, обладнують ванною або душем, умивальником, унітазом, а також сушаркою для рушників. При умивальнику повинні бути дзеркало, поличка для туалетного приладдя, держак рушника, штепсельна розетка для електробритв. Номери з ванною вважаються більш комфортабельними та коштують дорожче, ніж номери з душем. У санітарних вузлах номерів з двох і більше кімнат, а також однокімнатних одномісних і частини двомісних номерів встановлюють також біде. У номерах готельних комплексів високого рівня комфорту іноді встановлюють умивальники із збільшеним розміром підстілля, яке зроблено з кераміки, штучного мармуру або інших матеріалів.

Вхід у санітарний вузол номера в основному роблять з передпокою. У номерах вищої категорії іноді є другий вхід у санвузол із спальні, з тамбура-шлюзу або вбиральні, розташованої при спальні. У номерах готельних комплексів високого рівня комфорту (зокрема однокімнатних) у ряді випадків передбачають роздільний санвузол або туалет з умивальником і ванну кімнату (ванна, умивальник, іноді також біде).

При роздільному санвузлі вхід у туалет роблять з передпокою, у ванну — з передпокою, спальні або вбиральні, розташованої при спальні. Для підвищення зручності проживання в двокімнатних номерах на 3 особи та більше нерідко влаштовують роздільний санвузол або два санвузли, обидва зі входами з передпокою. У вітчизняних готельних комплексах є номери, санвузли яких обладнані тільки умивальником і унітазом.

Для прокладення стояків холодного і гарячого водопостачання та каналізації в сучасних готельних комплексах передбачають спеціальні шахти, в яких іноді розміщують також змивний бачок унітазу. Ревізію цих шахт частіше роблять із загального коридору, оскільки це дає можливість проводити різні види ремонтних робіт і профілактичні огляди, не турбуючи проживаючих у номері.

У разі відсутності у всіх номерах повного санітарного устаткування на житлових поверхах розташовують загальні санітарні вузли та кабіни особистої гігієни жінок, а також ванні кімнати або душові загального користування. У готельних комплексах малої місткості ванні кімнати та душові загального користування іноді розміщують в одному місці, частіше в цокольному або підвальному поверсі споруди.

Разом з однокімнатними номерами на 1-2 особи в деяких сучасних готельних комплексах у невеликій кількості є однокімнатні номери на 3-4 особи. З метою підвищення комфорту проживання такі номери роблять з двох житлових кімнат із спільним передпокоєм і санітарним вузлом.

Іноді в готельних комплексах на першому поверсі передбачають невелике число спеціально обладнаних і мебльованих номерів для інвалідів. Вхід у готельний комплекс обладнується в обов´язковому порядку пандусами для інвалідних колясок.

До номерів з підвищеним рівнем комфорту відносяться номери-люкс і апартаменти. У вітчизняних готельних комплексах номери-люкс складаються з двох або трьох кімнат. За своїм плануванням такі номери наближаються до квартир без кухонь. Найбільшого поширення у вітчизняній практиці набули номери-люкс з двох кімнат: спальні, вітальні, а також передпокою, одного, рідко двох санітарних вузлів, обладнаних ванною, умивальником, унітазом, сушаркою для рушників, а в готельних комплексах вищого рівня комфорту — також і біде.

Трикімнатні номери-люкс складаються із спальні, вітальні, кабінету, передпокою, одного або двох санітарних вузлів (один завжди обладнаний ванною, умивальником, унітазом, сушаркою для рушників, біде); в деяких готельних комплексах при спальні є вбиральня, а в передпокої — валізова. Іноді номери-люкс розміщують у двох рівнях.

Номери-апартаменти найбільш комфортабельні. У зарубіжних готельних комплексах їх кількість (включаючи номери в 2-3 кімнати), звичайно, не перевищує 10% номерного фонду. Апартаменти мають до 8 кімнат: вітальня, одна або декілька спалень, кабінет, один або декілька передпокоїв, 2 і більше санітарних вузли (один — обов´язково обладнаний біде), вбиральня і вбудовані шафи, у ряді випадків — кухні або кухні-ніші. Площа апартаментів може бути різною і в основному залежить від кількості кімнат і рівня комфорту готельного комплексу. По суті, такі номери є багатокімнатними квартирами.

Для можливості гнучкішого використання номерного фонду номери-люкс і апартаменти компонують з двох і більше номерів, сполучаючи їх між собою дверима і одержуючи так звані номери-комплекси. Це дозволяє залежно від попиту здавати номер по частинах, наприклад, як однокімнатні або як номери-люкс з різною кількістю кімнат, або разом як багатокімнатні апартаменти, що мають 2-3 ізольованих входи із загального коридору, що зручно при використанні номера для ділових зустрічей, переговорів та ін.

У готельних комплексах для відпочинку, головним чином розташованих у теплих і жарких районах, обов´язковою приналежністю номеру є балкон, веранда або лоджія. Звичайно, їх використовують для денного відпочинку, розміщуючи крісла, шезлонги, журнальні столики. При будівництві готельного комплексу поблизу водоймищ у літньому приміщенні іноді роблять спеціальні пристосування (поручні) для сушіння купальних речей.

При орієнтації фасаду споруди на південь літні приміщення виконують роль стаціонарного сонцезахисту номерів, оберігаючи їх від надмірної інсоляції.



Якість номера і зручність проживання в ньому залежать не тільки від числа кімнат, їх площі та ширини, але і від природного і штучного освітлення, комфортного режиму мікроклімату, оснащення сучасним санітарно-технічним і інженерним устаткуванням (радіо, телефон, телебачення, електричні та слабкострумові пристрої, сигналізація, кондиціонування), забезпечення належної звукоізоляції житлових приміщень, їх орієнтації по сторонах світу, виду, що відкривається з вікна.

На людину, що знаходиться в готельному комплексі, впливають внутрішні та вуличні шуми. Ізоляція житлових кімнат номерного фонду від внутрішніх шумів досягається зниженням шумності санітарно-технічного та інженерного устаткування, конструктивними заходами, що забезпечують нормальну звукоізолюючу здатність захищаючих конструкцій, і планувальними заходами. Для захисту від вуличних шумів у ряді готельних комплексів, розташованих у великих містах, застосовують потрійне віконне скління, а туристські та курортні готельні комплекси, мотелі та кемпінги будують на відстані не ближче 50 метрів від проїжджої частини швидкісних доріг і висаджують уздовж цих доріг і вулиць дерева у 3-4 ряди.

Основним засобом зв´язку в готельному комплексі є телефон (міський і внутрішній). Телефон може бути встановленим постійно або переносним, і його можна встановити у ванній на час гоління або купання.

Ванні кімнати номерного фонду вищої категорії обладнуються стаціонарним телефонним зв´язком. У зв´язку з ефективністю телефону, який сприяє економії руху обслуговуючого персоналу, введення системи телефонних викликів, а також інших сповіщень є найраціональнішим.

Внутрішня сигналізація в номерному фонді готельних комплексів обмежується встановленням пластинки з кнопками. Застосовуються пластинки з піктографічними символами відповідних послуг. Найчастіше вони розміщуються поблизу ліжка. У ванних кімнатах встановлюють сигнальні дзвінки на випадок поганого самопочуття під час купання. Досить часто вони обладнуються у вигляді шнура, який при необхідності потрібно потягнути (щоб уникнути ураження струмом при несправних кнопках). За бажанням клієнтури до номерного фонду за додаткову платню можуть бути встановлені персональний комп´ютер або факс, другий телефон.

Типи харчування в готелях

RO — без харчування

BB — тільки сніданок з безалкогольними напоями

HB — сніданок і вечеря (рідше сніданок + обід) з безалкогольними напоями на сніданок

FB — сніданок, обід і вечеря з безалкогольними напоями на сніданок

AI — все включено (сніданок, обід, вечеря і полуденок, легкі закуски, барбекю в барах залежно від сервісу готелю) з безкоштовними безалкогольними і алкогольними напоями місцевого виробництва в продовж дня

UAI — ультра все включено (сніданок, обід, вечеря і полуденок, легкі закуски, барбекю в барах залежно від сервісу готелю) з напоями місцевого виробництва та імпортними протягом дня + харчування в ресторанах A-la carte.

У більшості готелів діє така форма харчування, як шведський стіл. Це самообслуговування, при якому страви виставляються на загальний стіл. Гості готелю підходять з окремими тарілками і набирають собі будь-яку кількість різної їжі на свій розсуд. В основному така форма харчування поширюється на туристів, чий сніданок обід і / або вечеря включені у вартість путівки.

Так само в готелях присутні ресторани А ля Карт (A-lacarte). Коли Ви вибираєте страви по меню, і Вас обслуговує офіціант. Найчастіше це платні ресторани, але якщо Ваше харчування включено в тур, то в багатьох готелях Вам буде надана можливість пообідати чи повечеряти безкоштовно по спеціальному (скороченому) меню і за попереднім записом.

В чому різниця французької та індійської системи в готельному господарстві?

Французька національна система передбачає поділ готелів на п’ять категорій, що називаються «зірки» Головним критерієм оцінки категорії готелів виступає комфортність та набір послуг, що надаються, наприклад обладнання та площа номерів, елементи комфорту і т.д.

Індійська система класифікації готелів також включає п’ять категорій: «1 зірка», «2 зірки», «З зірки», «4 зірки», «5 зірок». Але вимоги до готелів оцінюються у балах. При цьому для кожного пункту вимог встановлюється певна максимальна бальна оцінка. Наприклад, готель категорії «1 зірка» повинен бути розташований у привабливому районі, у придатній для розміщення гостей будівлі. Максимальна оцінка за цим показником становить 15 балів. Для отримання відповідної категорії необхідно набрати такі мінімальні суми балів: «1 зірка» — 100 балів, «2 зірки» — 150, «З зірки» — 210, «4 зірки» — 260, «5 зірок» — 290 балів.

Які існують найбільш важливі параметри, за якими необхідно проводити оцінку роботи і якість інфраструктури готельних підприємств?

При оцінці якості обслуговування в готелі відштовхуються від наступних показників. 



1. Кількість зірок).

Процедура отримання зірок – сам по собі тривалий і непростий процес, що припускає вивчення інфраструктури готелю на відповідність міжнародним стандартам, а також проведення серйозноїоцінки якості обслуговування в готелі та ін.

2. Обстановка і наявність додаткових зручностей в номерах.

При оцінці якості обслуговування в готелі враховуються такі показники комфорту відвідувачів, як наявність:

телевізора,

кондиціонера,

фену,

мінібару,

халатів,

інш.

3. Рівень обслуговування в номерах готелю.

Як часто проводиться повне прибирання номерів, як часто проводиться заміна рушників і постільної білизни, як швидко реагує персонал готелю на виклики і запити гостей – пропуск по кожному з пунктів може серйозно знизити підсумкову оцінку якості обслуговування в готелі.

4. Якість ресторанного обслуговування:

якість продуктів,

якість меню,

наявність великого вибору страв (у тому числі спеціальних – дієтичних, вегетаріанських, пісних),

професійний рівень офіціантів і

персоналу кухні,

швидкість доставки страв в номери і інш. – обов’язково враховуються при оцінці якості обслуговування в готелі.

5. Кількість і рівень додаткових послуг в готелі.

Наявність перукарні, манікюрного салону, обмінного пункту, магазинів, аптеки, цілодобового лобі-бару, служби таксі та інших необхідних послуг відмічені в оцінці якості обслуговування в готелі.

6. Рівень безпеки.

Серйозним плюсом при оцінці якості обслуговування в готелі будуть:

наявність власної цілодобової парковки, цілодобова охорона готелю на усіх рівнях і поверхах, надійні системи спостереження, усі види сигналізації, у тому числі пожежної – усе, що гарантуватиме гостям готелю повну безпеку.

Які умовні позначення використовуються для визначення типів харчування у готелях?

Ер або BO (bed only)

харчування не включено

BB

тільки сніданки

HB

Напівпансіон (сніданок і вечеря без напоїв)

НВ +

розширений напівпансіон (сніданок і вечеря з напоями тільки місцевого виробництва)

FB

повний пансіон (сніданок, обід і вечерю без напоїв)

FB +

розширений повний пансіон з напоями тільки місцевого виробництва під час їжі

mini All Inclusive

повний пансіон з напоями місцевого виробництва в обмеженій кількості

AI (All Inclusive)

харчування протягом дня, включаючи напої місцевого виробництва в необмеженій кількості (все включено)

Ultra All Inclusive

харчування протягом дня, включаючи напої імпортного виробництва (у тому числі спиртні) + можливі додаткові послуги на розсуд адміністрації готелю

Elegance All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

VIP All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

Super All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

Deluxe All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

VC All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

Superior All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

Mega All Inclusive

один з різновидів ultra All Inclusive

Superior All Inclusive VIP service

один з різновидів ultra All Inclusive

Royal class All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

Ultra Deluxe All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

Extended All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

Excellent All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

Max All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

High Class All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

Imperial All Inclusive

різновид ultra All Inclusive

Continental breakfast

легкий сніданок, (який складається з кави або чаю, соку, булочки, масла і джему)

English breakfast

повний сніданок, (звичайно включає в себе фруктовий сік, яєчню з шинкою, тости, масло, джем і каву або чай)

American breakfast / buffet

аналог континентального сніданку + різні нарізки (ковбаси, сири) і гарячі страви (омлет, сосиски)

A-la Carte («а-ля карт»)

меню, в якому кожна страва вказано зі своєю окремою ціною

Харчування за меню

обмежена кількість страв з меню, окрім морепродуктів

Які умовні позначення використовуються для визначення типу розміщення, типу номерів?

MB (Main Building) –головний корпус в готелі.

HV (Holiday Village) – готель типу комплекс бунгало. Бувають першої і другої категорії (HV1 и HV2).

BGL, BG (Bungalow) — бунгало; будівля, яка знаходиться окремо від головного корпусу готелю. Зазвичай одно — або двухповерхова.

Chale — добудова до головної будівлі.

Cabana — добудова, яка знаходиться на пляжі або біля бассейну, типу бунгало, розташовується окремо від головного корпусу готелю, іноді може бути обладнана як спальня.

Cottage — котедж.

Executive Floor — поверх в готелі, на якому розташовуються номери із більш високим рівнем обслуговування.

Типи номерів:

SGL (Single) — одномісне розміщення.

DBL (Double) — двомісне розміщення (такий номер може бути з двохспальним ліжком, або з двома окремими ліжками (double twin).

TRPL (Triple) — трьохмісне розміщення ( зазвичай в такому номері є 2 ліжка і додатково там розміщують ліжко, яке розкладається , або диван).

QDPL (Quadriple) — чотиримісний номер.

ExB (Extra Bed) — додаткове ліжко.

Chld (Child) — вартість розміщення дитини, вік якої до 12-ти років; іноді СН – дитина до 12-15 років; сh – дитина до 6 років, inf – infant – дитина до 2 років. Зазвичай вартість вказується для дитини, яка проживає в номері з двома дорослими DC (DBL+Chld), але також може бути SC (SGL+Chld), DBL+2Chld – два дорослих і дві дитини і SGL+2Chld – один дорослий і дві дитини.

ВО (Bed Only) — тільки розміщення.

ROH (run of the house) — розміщення, яке здійснюється на розсуд голелю.

Класифікація номерів готелю:

STD (Standart) – стандартний номер;

BDR, BDRM (Bedroom) — кімната зі спальнею;

Superior — номер, який має більший розмір ніж стандартний;

Corner room — кутовий номер.

Studio — студія, однокімнатний номер, який має розміри більші ніж стандартний з вбудованою кухнею.

Family Room — сімейна кімната більша за розмірами ніж стандартна.

Family studio — сімейний номер з двома суміжними кімнатами.

Extra Bed — додаткове ліжко.

Suite — номер в якому є вітальня і спальня, за розмірами він більший за стандартний і оснащений обладнанням і меблями високої якості.

Suite mini — кімната покращеної категорії.

Junior suite — двомісний однокімнатний номер, який має покращене планування і великий розмір.

De luxe — номер схожий на Junior suite, але з більш дорогою обстановкою.

Executive suite, suite senior — номер підвищеної комфортності, який складається з двох або більше кімнат.

Business — великий номер, який придатний для роботи так як він оснащений оргтехнікою.

Honeymoon Room — номер для молодят.

Connected Rooms — суміщені кімнати, які мають один до одного двері-прохід.

Duplex — двохповерховий номер.

Apartment — номера, які мають вигляд двох (або більше) кімнатних сучасних квартир, в них є місця для приготування їжі.

President — найрозкішніші номери в готелі, в них можуть бути декілька спалень, кабінет і декілька туалетів.

Balcony — номер в якому є балкон.

Завдання 2. Використавши дані з попередньої лабораторної роботи щодо туристичних напрямів, відповідно до свого варіанту, вибрали найбільш популярних 3 готелі з даного напрямку.

Завдання 3. Проаналізували відгуки туристів щодо відповідних готелів, склали характеристику готелю.

№ п/п

Назва готелю

Позитивні відгуки

Негативні відгуки

Характеристика готелю

1.

Grand Hôtel Stockholm

Відмінне розташування, дуже хороший сніданок, персонал професійний

Важко зайняти стіл в барі, в номері не було чаю чи кави, деякі номери є маленькими

В основному готель відповідає якості, але є деякі мінуси: маленькі номери і не у всіх номерах є засоби, які зазначенні на сайті.

2.

Elite Hotel Marina Tower



Розташований близько до центу, дуже смачна їжа і великий вибір страв, привітний персонал і великий вибір додаткових послуг

Мало місця в барі, незручний вихід на парковку з готелю, малий набір засобів в ванній кімнаті

Готель є досить популярним і відповідає вимогам, лише проблема з парковкою і мінімум засобів в ванній кімнаті

3.

Rex Hotel

Чистий, комфортний, розташований недалеко від центру, чудовий персонал і смачна їжа

Малі розміри ванної кімнати, відсутність ліфта, на сніданок не вистачає гарячих страв

В цілому готель надає послуги якісно, але є деякі незручності: немає ліфта і малі розміри ванної кімнати



Страницы: 1 | 2 | Весь текст




Лаб. №4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

Кафедра ОП

Лабораторна робота №4

з дисципліни:

“Охорона праці в галузі”

на тему:

“ Розрахунок штучного освітлення ”

Варіант №2

Виконала:

ст. гр. МОРм-14

Воськало Ю. І. Перевірила:

Ткач З.І.

Львів — 2014

Мета роботи: ознайомитись з методами дослідження освітленості приміщень і робочих місць, виконати орієнтовний розрахунок освітленості.

Теоретичні відомості

Штучне освітлення — це освітлення будинків, приміщень і споруд, зовнішнього освітлення міст, селищ і сільських населених пунктів, територій підприємств і закладів, установки оздоровчого ультрафіолетового випромінювання тривалої дії, установки світлової реклами, світлові знаки та ілюмінаційні установки за допомогою спеціальних електроосвітлювальних установок – світильників.

Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюю чого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней передбачають комбіноване освітлення. Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого (світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочому місці). Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті). Тимчасове (переносне) місцеве освітлення здійснюється ручними, переносними чи переставними світильниками, що мають обмежену довжину проводу і рознімне з’єднання.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, чергове, охоронне, аварійне (безпеки і евакуаційне).

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту і забезпечує нормальні освітленість і якість освітлення в приміщеннях та інших місцях виконання робіт.

Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого).

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, освітленість 0,5 лк на висотіН=0,5м.

Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки та евакуаційне.

Освітлення безпеки – освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення. Його передбачають в випадках, коли відключення робочого освітлення може привести до порушення в обслуговуванні відповідальних процесів, машин і механізмів, загрожує виникненням вибухів, пожеж, отруєнь та інших надзвичайних ситуацій. Освітлення безпеки здійснюється від автономних джерел. Освітленість всередині приміщення повинна бути не менше 2 лк, а поза приміщенням – не менше 1 лк.

Евакуаційне освітлення влаштовується для евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його живлення також здійснюється від автономних джерел. Освітленість всередині приміщення не менше 0,5 лк, а поза приміщенням не менше 0,2 лк. Якщо в приміщенні знаходиться більше 100 осіб повинні бути передбачені світлі покажчики з надписом “Запасний вихід”, розміщені на відстані не більше 25 м. один від одного і на висоті не нижче 2 м. від підлоги.

Для аварійного освітлення застосовуються переважно лампи розжарювання, за деяких умов – люмінісцентні та газорозрядні високого тиску.

Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують в основному три методи: метод коефіцієнта використання світлового потоку; питомої потужності; точковий.

2.2.1. Метод питомої потужності вважають найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи , для створення в приміщені нормованої освітленості.

,

або де ()

де – питома потужність, Вт/м2;

S – площа приміщення, м2;

N – число ламп в освітлювальній установці.



2.2.2. Точковий метод. В цьому методі початково приймається , що світловий потік лампи у кожному світильнику рівний 1000 лм. Освітленість , яка створюється в такому випадку називається умовною і позначається е. Величина е залежить від світлорозподілу світильника та геометричних розмірів dта h .

Де h – перпендикуляр від джерела світла (т.S) до освітлювальної поверхні:

d – відстань від перетину перпендикуляра освітлювальною поверхнею (т.В) до контрольної точки (т.А).

Для визначення е слугують просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості. За даними значеннями dта h на ізолюксах для відповідного типу світильника знаходять значення е шляхом інтерполяції між значеннями , що належать найближчим ізолюксам.

Нехай сумарна дія „найближчих” світильників створює в контрольній точці умовну освітленість е; дію більш віддалених світильників та відбиту складову освітленості наближено врахуємо коефіцієнтом . Тоді для того , щоб отримати в цій точці нормовану освітленість Е при заданому коефіцієнті запасу Кз , лампи в кожному світильнику повинні мати світловий потік рівний :

.

По цьому світловому потоку і обирається за таблицями найнижча стандартна лампа. Необхідно мати на увазі, що фактичний світловий потік стандартної лампи не повинен відрізнятись від розрахункового більше ніж на 10% чи 20%. Якщо вибрати лампу з таким допуском неможливо , то необхідно змінити розміщення світильників.

Формулу можна використовувати також для визначення освітленості заданої точки (Е А) при відомому світловому потоці лампи Фл.

2.2.3. Метод використання світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Сумарний світловий потік освітлювальної установки F визначають за формулою

х100 , лм

де – нормована освітленість, лк;

– площа підлоги освітлюваного приміщення, м2;

– коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості внаслідок забруднення та старіння ламп (для ЛР -; для ГРЛ — );

– коефіцієнт нерівномірності освітлення ();

– коефіцієнт використання світлового потоку, який залежить від показника приміщення, коефіцієнта відбивання світла від стелі, стін, робочої поверхні та типу світильника. Коефіцієнт використання світлового потоку вказує, яка частина світлового потоку (корисна) падає на робочу поверхню. Для світильників з лампами розжарювання г = 0,1…0,71, з газорозрядними г = 0,2…0,97

Показник приміщення враховує висоту встановлення світильника над робочим місцем Нр, довжину та ширину приміщення а і b і знаходиться за формулою

,

де а , b – відповідно довжина і ширина приміщення, м;

– висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

За показником приміщення і коефіцієнтами відбивання світла від стелі , стін , робочої поверхні та типом світильника за світлотехнічними таблицями знаходимо коефіцієнт використання світлового потоку .

Підрахувавши ,знаходимо необхідну кількість ламп за формулою

,



де — світловий потік однієї лампи , який вибираємо за табличними даними. Після того розраховуємо необхідну кількість світильників за формулою

,

де n1 – кількість ламп в світильнику.

Розрахунок штучного освітлення

Метод коефіцієнта використання світлового потоку

Вихідні дані

Нормоване значення освітленості, Еn = 300 Лк

Розміри приміщення, a*b = 4*5 м

Висота підвісу світильника над робочою поверхнею, h = 2,3 м

Коефіцієнт відбивання, ρ стелі, ρ стін, ρ робочої поверхні = 70%, 50%, 30%

Тип світильника, НОДЛ

Коефіцієнт використання освітленого потоку,η = 40

Світловий потік однієї лампи, Фл = 2920 Лм

Тип лампи розжарювання Б, потужність 200 Вт, напруга 220 Вт

Розрахунок

Знаходимо сумарний світловий потік:

Ф= (Еn*S*k*z/η) *100, де

Еn– нормована освітленість, Лк

S – площа приміщення, м2

K – коефіцієнт запасу (лампа розжарення 1,8)

Z – коефіцієнт мінімальної осітленості – 1,1



η – коефіцієнт використання освітленого потоку, який залежить від розподілу сили світильника, показника приміщення і коефіцієнта відбиття потоку стін робочої поверхні.

Знаходимо показник приміщення:

і = аb/h(a+b) = 4*5/2,1(4+5) = 0,966

Ф= ((300*20*1,8*1,1)/40) *100 = 29700 Лм

Розраховуємо кількість ламп:

n= Фл , де

Фл – світловий потік однаєї лампи, Лм

n = 29700/2920 = 10 ламп

Розраховуємо фактичну освітленість:

Еф =n*Фл*η/k*z*S*100

Еф = (10*2920*40)/(1,8*1,1*20*100) = 294,95 Лк

Висновок: в результаті проведених розрахунків ми бачимо, що фактична освітленість менша, ніж нормована, оскільки фактична дорівнює 294,95 Лк, а нормована дорівнює 300 Лк.





Лаб №4

Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение

высшего профессионального образования

Российский государственный педагогический университет им. А.И. Герцена

Факультет технологии и предпринимательства

Кафедра методики технологического образования

ПРАКТИЧЕСКАЯ РАБОТА №4

по дисциплине «Основы проектной культуры»

Практические работы выполнены студентами

Ф.И.О.

гр.

Подпись

1.

Шустова Юлия Дмитриевна

2.

3.

4.

5.

Дата сдачи «___» ___________ 2014 года

Оценка _________________ Подпись преподавателя ______________________

Преподаватель:

к.п.н., доцент

кафедры МТО

Ченобытов В.А.

Санкт-Петербург 2014

Практическая работа №4

ТЕМА: «АКСИОМАТИКА ПРОЕКТА. ОПИСАНИЕ ФОРМЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ»

Цели-результаты:

После выполнения заданий ВЫ сможете:

Определить теории, концепции, подходы, принципы, используемые в ВАШЕМ проекте.

Определить аксиоматику теорий, концепций, подходов, принципов, используемых в ВАШЕМ проекте.

Разработать структурную блок-схему выбранной формы проектирования.

Представить характеристику состава и структуры формы проектирования.

Задание № 1

В письменном виде представьте теории, подходы, концепции, принципы, используемые в ВАШЕМ проекте. Заполните таблицу:

Теории, подходы, концепции

Принципы педагогические и (или) психологические

1. Интегративный подход.

2. Концепция информатизации.

1. Принцип научности.

2. Принцип наглядности.

3. Принцип преемственности, последовательности и систематичности.

4. Принцип гуманизма.

5. Принцип природосообразности.

Задание № 2

В письменном виде представьте аксиоматику выбранных ВАМИ теорий, подходов, концепций по следующей логике:

Интегративный подход:

Общие, фундаментальные положения/идеи.

Цель и задача заключается в формировании творческой личности, а объединение материала разных предметов позволяет осуществить одну из главных мыслительных операций: перенос ранее усвоенных знаний и умений в новую ситуацию.

Содержательная характеристика законов, принципов, правил, закономерностей.

Интегративный подход проявляется во взаимосвязи между учебными предметами для отражения целостной картины природы в сознании ученика, для создания истинной системы знаний и правильного миропонимания, а также необходимости обобщенного познания и целостности познавательного процесса. Сюда следует отнести следующие методические положения: преемственность в содержании отдельных дисциплин, опора при изучении и закреплении материала на знания по другим предметам, развитие общих для разных предметов идей, сближение родственных предметов, формирование обобщенных познавательных умений.

Категории, понятия, термины, используемые в теории, концепции и т.д.

Межпредметные связи, интегрированные уроки, умения, мышления, знания.

Концепция информатизации:

Общие, фундаментальные положения/идеи.

Цель информатизации образования состоит в глобальной рационализации интеллектуальной деятельности за счет использования НИТ, радикального повышения эффективности и качества подготовки специалистов до уровня, достигнутого в развитых странах, т.е. за счет подготовки кадров с новым типом мышления, соответствующим требованиям постиндустриального общества. В результате достижения этой цели в обществе должны быть обеспечены массовая компьютерная грамотность и формирование новой информационной культуры мышления путем индивидуализации образования.

Содержательная характеристика законов, принципов, правил, закономерностей.

Подцели:

Повышение качества образования;

увеличение степени доступности образования;

повышение экономического потенциала в стране за счет роста образованности населения (человеческий капитал);

интеграция национальной системы образования в научную, производственную, социально-общественную и культурную информационную инфраструктуру мирового сообщества.

3. Категории, понятия, термины, используемые в теории, концепции и т.д.

Информатизация, информационные технологии, образование, интеграция.

Задание № 3

В письменном виде дайте развернутый и обоснованный ответ на вопрос: Как выбранные теории, концепции и др. позволяют эффективно решить проблему, выбранную вами в рамках практической работы №1?

Теории, концепции



Эффективное решение проблемы

1. Интегративный подход.

Повышение профессиональной компетентности учителя. Обучение научной организации труда.

В ходе самостоятельной работы осуществляются основные функции обучения — закрепление знаний и превращение их в устойчивые навыки и умения. Развивается творческое мышление учащихся, которое они реализуют в своей исследовательской деятельности путем анализа проделанной работы; аргументировано отстаивают свою точку зрения по выбранной проблеме, дают исчерпывающие ответы на вопросы.

Усиление взаимосвязей учебного материала позволяет формировать межпредметное мышление, ориентированное на усвоение целостной картины мира, так как интегрированный тип мышления вырабатывается на основе разработанных комплексных заданий и моделировании взаимосвязи учебных предметов.



2. Концепция информатизации

Все чаще и чаще дети проводят свое свободное время, дома за компьютером, и, это значит, еще одну сферу влияния на них. При реализации мультимедийной энциклопедии, детей можно, не только подтолкнуть к «усвоению» знаний, но и более продуктивному времяпрепровождению. А так же заинтересовать другими областями знаний и наук.

Задание № 4

В письменном виде представьте структурную блок-схему и подробную характеристику состава и структуры ВЫБРАННОЙ ВАМИ формы проектирования (см. занятие №2).

§1. Теоретические сведения. Виды и назначения энциклопедий.

§2. Алгоритм, технология предварительной подготовки.

§3. Рекомендации по подготовке урока, при использовании современной техники (компьютеры, проектор, электронная доска).

§4. Рекомендации по проведению урока (план-конспект урока).

§5. Диагностика учеников.

§6. Заключение.



1. На титульном листе должны быть обозначены:

название учреждения (в порядке нисходящей подчиненности);

название (с пометкой о виде методической продукции – методические рекомендации);

название города;

год разработки.

2. На втором листе приводится аннотация, включающая лаконичные сведения о:

- сути рассматриваемых вопросов;

- предназначении данных методических рекомендаций;

- источнике практического опыта, положенного в основу рекомендаций;

- возможных сферах приложения предлагаемого вида методической продукции;

Внизу второго листа помещаются сведения об авторе (авторах): Ф.И.О., должность, место работы, квалификационная категория или научная степень, контактный телефон.

3. Пояснительная записка должна содержать следующую информацию:

Обоснование актуальности разработки данных методических рекомендаций (Целесообразно дать краткий анализ положения дел по изучаемому вопросу, уточнить, в каких образовательных областях в настоящее время используются мероприятия (действия, методики и др.), сходные с предлагаемыми, в чем их достоинства и недостатки. Охарактеризовать значимость предлагаемой работы с точки зрения реализации соответствующей федеральной или региональной программы. Разъяснить, какую помощь и кому могут оказать настоящие методические рекомендации).

Определение цели предлагаемых методических рекомендаций.

Краткое описание ожидаемого результата от использования данных методических рекомендаций.

Обоснование особенностей и новизны предлагаемой работы в сравнении с другими подобными разработками, существующими в данной образовательной области.

4. Содержание методических рекомендаций может быть связано с самыми разнообразными вопросами, по этому не имеет особо регламентированной структуры и может излагаться в достаточно произвольной форме. Например, его можно структурировать в следующей логике:

- описать (на основе состоявшегося опыта деятельности), что именно рекомендуется делать для реализации дифференцированного подхода (поэтапно) и как (с помощью каких форм, средств и методов);

- дать советы по решению: организационных вопросов; материально-техническому обеспечению, финансовому обеспечению (источники и фиксированные суммы финансирования данного мероприятия), кадровому обеспечению (требования к учителю в том числе);

- вычленить наиболее трудные моменты в организации и проведении описываемого вида деятельности (исходя из имеющегося опыта);

- предостеречь от типичных ошибок.

5. Список рекомендуемой литературы по теме рекомендаций составляется в алфавитном порядке, в соответствии с современными правилами оформления литературных источников.

6. Приложения. Вводятся при необходимости и включают материалы, необходимые для организации рекомендуемого вида деятельности с использованием данных методических рекомендаций, но не вошедшие в блок «Содержание».