билет 23

Білет №23

1. Мистецтво укр ренесансу (15 – п. п. 18 ст)

Ренесанс — ціла епоха в розвитку європейської культури, яка за своїм ідейним гуманістичним змістом була перехідною від Середньовіччя до Нового часу. Цей період можна схарактеризувати як добу розквіту української національної культури, її трьома основними центрами були Львів, Острог і Київ.

Архітектура: найвидатніші пам’ятки – ансамблі Киево-Печерської лаври, Кирилівський монастир, Софійський собор у стилі ренесансу.

Образотворче мистецтво: поширення світського живопису, батальні та історичні картини; об’єднання художників у цехи; книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри.

Театр: з’являється вертеп – мандрівний ляльковий театр; зароджується також театральне мистецтво. Воно виявляється в появі справжніх віршованих шкільних драм з режисурою, декораціями і костюмами, де переважали релігійні та міфологічні сюжети; акторами були учні братських шкіл та студенти колегій.

Музика: поява багатоголосний співів у церковній музиці: нотне письмо; основою якої залишалась усна народна пісенна творчість. Тексти й мелодії пісень і дум складали народні поети та композитори — кобзарі і бандуристи, які самі ж і виконували ці твори. Найпоширенішими народними інструментами були бандура, кобза, цимбали, скрипка, сопілка, дудка, в Карпатах — трембіта.

Література: перекладна література – лицарські романи, драматичні твори; полемічна література; латино мовна поезія; історичні.

2. Розвиток літератури в Україні у д. п. 20 ст. Рух шестидесятників.

У д. п. 20 ст. серед укр. письменників посилюється увага не тільки до історичних, але й до сучасних тем. Незважаючи на соціальний тиск продовжують працювати відомі письменники та публіцисти М. Руденко, Л. Костенко, В. Стус. Великої популярності набирають пісні написані на слова А. Малишка («Пісня про рушник»), М. Ткача («Марічка»), Д. Павличка («Два кольори») і т.д. Також вийшли такі видатні твори як «Собор» О. Гончара, «Диво» П. Загребельного, історичні романи Мушкетика, Іванченко.

Шістдеся́тники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги». Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця XIX — початку ХХ ст. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси, складали петиції на захист української культури. До шістедесятніків належали: письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, В.Дрозд, Гр. Тютюнник, Б.Олійник, Василь Симоненко, Ліна Костенко, кінорежисери Сергій Параджанов.